Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Философия arrow Основи філософії

Глобальний еволюціонізм і проблема історичності психіки.

На думку Н.Н.Моєсеєва, головна ідеологія, здатна подолати традиційний розрив культур укладених в поданні про єдиний світовий процес самоорганізації. Цей процес може бути названий універсальним, або глобальних еволюціонізмом, оскільки охоплює всі існуючі і мислимі прояви матерії і духу. Суттєва риса ідеї глобального еволюціонізму - спрямованість розвитку світового цілого на підвищення структурної організації: від вищих форм до нижчих, від простого до складного. Природа ніби запасла певний набір можливих типів більш-менш стабільних організаційних структур і в міру розвитку єдиного світового еволюційного процесу в ньому "задіюється" все більша частка цього запасу. Росте не тільки складність, але і різноманітність існуючих форм організації як природи, так і організаційних форм суспільного буття. Вся історія Всесвіту постає як єдиний процес, який характеризується генетичною та структурною наступністю чотирьох типів еволюції - космічної, хімічної, біологічної та соціальної. Ідея глобального еволюціонізму дає уявлення про світ як про цілісність, що дозволяє мислити загальні закони буття в їх єдності і одночасно дає можливість співвіднести "універсум" з людиною, зробити його "відповідально" людині.

Етапи прогресивного розвитку світового процесу постають як моменти власного розвитку людини. Він не може відокремити себе від цієї еволюції, оскільки вона призводить, в кінцевому рахунку, до появи самого вищого і самого складного продукту матерії, в якому матерія пізнає саме себе - появі самої людини. У ній людина набуває можливість ретроспективного розгляду всього світового руху з точки зору його вищого пункту - найбільш високо організованого об'єкта природи.

Ключовим принципом аналізу умов, закономірностей і механізмів розвитку психіки людини виступає принцип історизму. Історичність психіки, по Рубінштейну, її породжує основу і спосіб існування як органічної системи. Психіка на всіх своїх рівнях, включаючи і її природні передумови, являє собою продукт історії, оскільки сам носій психічного - цілісний людський індивід - реалізує себе як активний суб'єкт лише у власному багатовимірному відношенні до історично розвиваючого суспільного буття. Психіка - продукт соціально-культурного розвитку людини і суспільства. Психіка людини - продукт історично розвиваючої практики. Обумовленість історично складаються продуктами праці, формами людської діяльності, що специфічною рисою людської психіки. Історичність полягає в тому, що воно виникла з появою людини як істоти суспільної, і в тому числі, що вона розвивається в процесі історичного розвитку людства, детермінуюча суспільно-історичними умовами. Потебня А.А. виділив головний механізм формування і розвитку психіки - присвоєння практичної та теоретичної діяльності у формах мови і культури. Виготський Л. В. в концепції культурно-історичного розвитку психіки: ідею про провідну роль діяльності в психічному розвитку; вищі психічні функції є результатом інтеріоризації спочатку практичних людських форм діяльності. Проблема історичності психіки розглядалася К.Марксом і Л.Леви-Брюлем.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

Предметы
Агропромышленность
Банковское дело
БЖД
Бухучет и аудит
География
Документоведение
Естествознание
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Литература
Логика
Логистика
Маркетинг
Математика, химия, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Социология
Статистика
Страховое дело
Техника
Товароведение
Туризм
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Этика и эстетика
Прочее