Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Философия arrow Основи філософії

Соціальне прогнозування та соціальний конструктивізм.

Із виникненням людини, як субґєкта соціальної діяльності, світ набув нової, незнаної раніше, якості. Людина, як діяльнісна істота, стала предметно проявляти себе у виробництві та становленні й утвердженні суспільних відносин. Як мисляча й розумна істота, вона завжди опікувалася наявним станом свого існування, дбала про поліпшення умов життя, добробуту та діяльності. Її завжди цікавило те, що є, що становить існуюче буття, а також те, що було і що буде у майбутньому. Для розуміння їх сутності необхідно з'ясувати зміст таких понять, як "передбачення", "пророкування", "прогнозування". У них зафіксована здатність людини бачити істотне в процесах і явищах до того, як це виявлено на досвіді, на практиці, здатність суб'єкта, що пізнає, до випереджального відображення дійсності (у соціальному передбаченні - пізнання майбутнього). Прогноз означає пророкування, передбачення, прогностичну модель, що є науково обгрунтованим судженням про можливі стани об'єкта в майбутньому та альтернативні шляхи й терміни їх досягнення.

Історично склалися такі типи світоглядних підходів до проблеми майбутнього: релігійний, утопічний і філософський.

Релігійний підхід заснований на вірі в те, що майбутнє визначається надприродними силами, його можна пізнати шляхом гадання або божественного одкровення, що на майбутнє можна впливати, звертаючись до надприродних сил.

Утопічний підхід заперечує сьогодення, абсолютизує майбутнє. Несправедливому і "нерозумному" теперішньому устрою суспільства утопісти протиставляють детально розписані, створені силою їхньої уяви порядки справедливого майбутнього.

Філософський підхід заснований на передбаченні майбутнього як наступної стадії розвитку природи і суспільства в рамках пізнання загальних закономірностей цього розвитку.

У прогнозуванні використовуються такі основні джерела інформації про майбутнє:

оцінка перспектив розвитку досліджуваного об'єкта на основі досвіду вже вивчених подібних об'єктів;

умовне продовження на майбутнє тенденцій розвитку об'єкта;

створення моделі майбутнього стану досліджуваного об'єкта відповідно до бажаної зміни умов розвитку.

Соціальні прогнози є розробкою, паралельною плануванню, програмуванню, проектуванню, керуванню соціальними процесами. їх мета полягає в підвищенні ефективності планів, програм, проектів, рішень.

Прогнозування, як вірогідне науково обґрунтоване вірогідне судження про стан об'єкта в майбутньому, поділяється на такі види:

  • 1) пошуковий прогноз - визначення можливих станів об'єкта в майбутньому на основі тенденцій, властивих йому в минулому і сьогоденні;
  • 2) нормативний прогноз визначає шляхи і терміни досягнення можливих, бажаних станів об'єкта на основі певних соціальних норм, ідеалів, стимулів, потреб, цілей;
  • 3) комплексний прогноз містить елементи пошукового і нормативного прогнозування;
  • 4) системний прогноз - системне уявлення про об'єкт прогнозування.

У сфері управління знаходять застосування і такі форми (підтипи) пошукових і нормативних прогнозів, як: а) цільовий прогноз - визначальний, бажаний стан об'єкта; б) плановий - визначає напрями планування для досягнення бажаних цілей; в) програмний прогноз - визначає міру й умови бажаного стану об'єкта.

Існують й інші види прогнозів, наприклад, короткостроковий (найближчий), оперативний, середньостроковий, довгостроковий, загальнодержавний, глобальний.

Звертаючись до сутності соціального прогнозування, варто приділити увагу його методам. Метод анкетування дозволяє виявити необхідну інформацію і використати її у виробленні прогнозу. Метод екстраполювання заснований на поширенні висновків, отриманих через спостереження над однією частиною явища, на інші його частини. Моделювання дозволяє за допомогою моделі зробити прогноз майбутнього стану об'єкта.

Соціальний конструктивізм пов'язують із програмною працею Бергера та Лукмана «Соціальне конструювання реальності», трактат із соціології знання, де було запропоновано соціальне витлумачення суспільства як людського витвору, що створюється і постійно відтворюється в свідомостях людей, які взаємодіють. Методологічно даний підхід ґрунтується на соціальній феноменології Шюца.

До соціальних механізмів створення суспільства відносять: габітуалізацію - озвичнення, седиментацію - закріплення в досвіді, зокрема, за допомогою мови та реіфікацію - натуралізація, подання та сприйняття довільно створеного як природного і незмінного. Відтворенню соціальної реальності сприяють механізми легітимації різних рівнів, закиди до соціального конструктивізму можуть бути зведені до наступного. Якщо суспільство є сконструйованим, то чому воно таке реальне і об'єктивне в нашому сприйнятті, так важко піддається змінам. Втім, не варто витлумачувати конструкцію як химеру, що може бути ліквідована зусиллям волі. Ідея Бергера і Лукмана полягає в тому, що сама свідомість є соціальною за своєю природою і єдиний можливий спосіб власне людського буття - це соціальне буття. Тож викриття сконструйованого характеру соціальної реальності геть не передбачає її необ'єктивності щодо окремого індивіда та мінливості, нестабільності. А за сучасних умов істотних трансформацій соціальної структури соціальний конструктивізм демонструє власний евристичний потенціал щодо певного кола явищ.

Мета соціального конструктивізму -- виявлення способів, за допомогою яких індивідууми і групи людей беруть участь у створенні соціальної реальності. Ця теорія розглядає шляхи створення людьми соціальних феноменів, які інституціоналізуються і перетворюються в традиції. Соціальне конструювання реальності йде постійно, це динамічний процес; реальність перевідтворюється людьми під впливом її інтерпретації і знань про неї. Бергер і Лукман наводять докази на користь того, що будь-яке знання, включаючи базове, таке, як сприйняття реальності виходячи зі здорового глузду, відбувається і підтримується за рахунок соціальних взаємин. Коли люди спілкуються між собою, вони роблять це виходячи з впевненості в тому, що їхнє сприйняття реальності схоже, і діючи у згоді з цим переконанням їх сприйняття цього як істини повсякденному житті тільки закріплюється. Так як повсякденні знання є продуктом домовленості людей, то, в результаті, будь-які людські типології, системи цінностей і соціальні утворення представляються людям як частина об'єктивної реальності. Таким чином, можна сказати, що реальність конструюється самим суспільством.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

Предметы
Агропромышленность
Банковское дело
БЖД
Бухучет и аудит
География
Документоведение
Естествознание
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Литература
Логика
Логистика
Маркетинг
Математика, химия, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Социология
Статистика
Страховое дело
Техника
Товароведение
Туризм
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Этика и эстетика
Прочее