Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Философия arrow Основи філософії

Основні парадигми суспільного розвитку.

Парадигма - в переладі «взірець» - у значенні теоретичної основи, теоретичного напрямку.

Парадигма (дав.-гр. рбсЬдейгмб, paradeigma - приклад, зразок) - багатозначний термін, який залежно від контексту може означати:

Поняття античної і середньовічної філософії, що характеризує сферу вічних ідей як прототип, зразок, відповідно до якого бог-деміург створює світ сущого;

У сучасній філософії науки - система теоретичних, методологічних і аксіологічних установок, які взяті за зразок розв'язування наукових задач і які поділяють всі члени наукового співтовариства.

Система форм, уявлень та цінностей одного поняття, які відображають його видозміну, історичний шлях, заради досягнення ідеального поняття.

Термін "парадигма" у філософію науки уперше впровадив позитивіст Густав Бергман, однак справжній пріоритет у його використанні і поширенні належить Томасу Куну. У своїй книзі "Структура наукових революцій" (1962) Кун говорить про можливості виділення двох основних аспектів парадигми: епістемічного й соціального.

У епістемічному плані парадигма - це сукупність фундаментальних знань, цінностей, переконань і технічних прийомів, що виступають як зразок наукової діяльності.

У соціальному - парадигма характеризується через поділяюче її конкретне наукове співтовариство, цілісність і границі якого вона визначає.

Суспільний розвиток в історії і в теорії відбувається по-різному. В історії - це об'єктивні процеси соціальних змін, які мають свої джерела, свій характер, пов'язаний із трансформаціями, із реформами, революціями у тій чи іншій сфері.

Сьогодні існує три основні парадигми суспільного розвитку. Дві з них класичні, а третя - парадигма не класичного характеру.

Класичні парадигми - суспільно формаційна парадигма; цивілізаційна парадигма.

Суспільно-формаційний науковий підхід започаткований марксизмом. Поняття «суспільно-економічна формація» відображає такий вимір у суспільно-історичному процесі, який характеризує розвиток завдяки взаємодії у суспільстві економічного базису і суспільної надбудови.

Під економічним базисом розуміються виробничі відносини на основі виробничих відносин та відносин власності.

Одночасно, існування суспільного базису суспільства пов'язується із наявністю тих чи інших продуктивних сил. Продуктивні сили суспільства - це організаційна єдність знарядь праці та предметів праці (засобів виробництва) і робочої сили. Єдність продуктивних сил і виробничих відносин складає той чи інший спосіб виробництва.

Тому, згідно із формаційною парадигмою, суспільний розвиток є зміною способів виробництва, коли один спосіб виробництва з необхідністю змінюється більш прогресивним способом виробництва.

Таким чином, відповідно до цієї парадигми, способи виробництва змінюються так: натуральне виробництво, товарне виробництво.

Суспільство змінюється як перехід від доформаційного етапу до формаційного, а потім до пост формаційного.

У суспільному розвитку, доформаційний етап - первіснообщинний лад, формаційний - рабовласницький, феодальний, капіталістичний, пост формаційний - комуністичний.

Відповідно до цього підходу, перехід від одного суспільства до іншого відбувається за допомогою соціальних революцій. Т.ч. стає очевидним, що формаційна парадигма розглядає суспільний розвиток як процес, що відбувається за допомогою двох чинників (економічного та політичного). Економічний чинник реалізується наявністю об'єктивних умов (процесів), а політичний - єдністю об'єктивних та суб'єктивних чинників.

Суттєві моменти даної парадигми:

  • 1)розуміння матеріального виробництва. Виробництво - це процес, що включає виробництво продукту, його обмін, розподіл і споживання. Існує матеріальне виробництво речей і виробництво речей для задоволення духовних і тілесних потреб людини. (вживати термін «не матеріальне» виробництво є нонсенс). Матеріальне у філософії - це та основа буття, що дає нам відчуття. Ідеальне у філософії - це основа буття, момент у матеріальному, суб'єктивне у об'єктивному, - це те, що ми уявляємо, а коли уявляємо - то відчуваємо, а отже, воно існує реально в матеральному.
  • 2) в цій парадигмі джерело розвитку - поштовх, який відбувається із «вне».

Цивілізаційна парадигма. Цивілізація - це суспільство, яке характеризується притаманними змінами культури і релігії відповідними зрушеннями в інших сферах. Тобто, тут основою суспільного розвитку є культура і релігія. Тому цивілізація має загальну закономірність розвитку, що має цикл: зародження, розквіт, загибель.

Між цими циклами можуть бути кілька проміжних точок: становлення, піднесення, занепад тощо.

Представники: Тойнбі, Хантінгтон, Тофлер.

Основні моменти:

ця парадигма не відкидає класового підходу. Розвиток цивілізації відбувається ендогенно - із середини. Тому, цивілізація сама може себе народити і знищити. Отже, знищення цивілізації не означає знищення людства.

цивілізація здатна модернізуватись (соціальна модернізація)

цивілізаційна парадигма здатна провести розквіт людини. Людина здатна перейти від одного суспільного класу до іншого (теорія соціальної мобільності людини - Сорокін).

Не класична парадигма. Сповідує постмодернізм, сучасну феноменологію.

Сповідує бачення суспільства за якимось одним чинником, відповідно до якого ототожнюється із ним усе суспільство. Джерело розвитку є лише один чинник. Н-д, якщо це інформація - суспільство інформаційне, якщо індустрія (виробництво), суспільство індустріальне, глобалізаційні процеси - суспільство глобалізацій не тощо.

Приятельчук називає цю парадигму «поліфонічне бачення суспільного розвитку».

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

Предметы
Агропромышленность
Банковское дело
БЖД
Бухучет и аудит
География
Документоведение
Естествознание
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Литература
Логика
Логистика
Маркетинг
Математика, химия, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Социология
Статистика
Страховое дело
Техника
Товароведение
Туризм
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Этика и эстетика
Прочее