Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Философия arrow Основи філософії

Соціальний процес та його детермінанти.

Поняття соц процессу. «процес» -- це проходження, просування; визначається як закономірна, послідовна зміна явища. Cоц процес -- сукупність односпрямованих соц дій, які можна виділити з множини ін. Це серія явищ взаємодії людей, або серія явищ, які відбуваються в організації, структурі груп і змінюють стосунки між людьми чи між складовими елементами спільноти. Соц процес здійснюється під впливом внут і зовн чинників, має стійкий порядок взаємодії своїх компонентів, тривалість у часі і спрямованість до певного стану об'єкта.

Рушійні сили соціального процесу -- це діяльність соціальних суб'єктів (соціальні групи, класи, політичні партії і громадянські рухи, народні маси і окремі особистості), які безпосередньо впливають на історичний розвиток суспільства, а також на форми соціальних змін (реформи і революції).

Таке визначення дозволяє зосередитися на наступних основних моментах. По-перше, виявляється, що соціальний розвиток, який є впорядкованим рухом суспільства, здійснюється у двох основних напрямках -- прогрес і регрес. При цьому необхідно підкреслити, що у багатьох конкретних історичних ситуаціях неможливо визначити, із чим ми реально маємо справу -- з прогресом чи регресом, і у якому напрямку діє той чи інший клас чи особистість. Тут безсумнівним є одне: прогрес і регрес -- це дві гілки одного і того самого процесу розвитку, точніше, два його моменти, що по черзі змінюють одне одного.

Важливого значення у розумінні рушійних сил соціального процесу набуває те, які смисли культивуються при застосуванні поняття «безпосередній вплив» соціальних суб'єктів на історичний розвиток суспільства. Тривіальним, звичайно ж, є твердження про те, що всі люди, які живуть у суспільстві, опосередковано впливають на хід історії. Однак, безпосередній вплив здійснюють тільки деякі із них. Такий вплив ще називають активним. Активність впливу полягає в тому, що соціальний суб'єкт виявляє здатність діяти ефективно і результативно. Діяти ж ефективно -- означає спричиняти, насамперед, сильне враження причин- но-наслідкового спрямування. Результативно діяти -- це мати відповідний дії наслідок, або виявлятися через той чи інший підсумок. Отже, поняття «безпосередній вплив» соціальних суб'єктів потрібно відрізняти від опосередкованого. При опосередкованому впливі, пасивній дії на соціально-історичний процес, -- що трапляється у переважної більшості людей, -- результат досить слабкий і не справляє сильного враження, тобто неефективний. Навпаки, активні суб'єкти таким чином впливають на соціальний процес, що результат їхньої дії постійно нагромаджується, стає все більш потужним, а ефективність дії -- привабливою і бажаною. Тут, насамперед, потрібно звернути увагу на те, що окреслюється поняттями «народ», «еліта» і, особливо, «політична еліта».

Загальновідомо, що під «народом» можна розуміти всю сукупність населення, тобто народ -- це народонаселення. Поняття «народ» може означати конкретну етнічну групу, тобто народ у такому випадку -- це народність. У соціально-філософському контексті народ -- це соціальна спільність, яка складає основну частину народонаселення і є протилежністю «вождів», «аристократії» чи «еліти» суспільства. Можна стверджувати й таке: народ -- це прості люди в суспільстві, які позбавлені всяких звань і привілеїв, люди, на яких припадає основна частина обов'язків і які займаються повсякденною працею задля суспільства. Досить часто у соціальній філософії поряд із поняттям «народ» з'являється поняття «маси». Термін «маси» має два основних значення. У першому випадку він означає народ -- «народні маси», а в другому -- якусь безлику масу людей, яка управляється елітою чи вождями -- «натовп». Головна ознака «натовпу» -- стихійність його поводження, непередбачуваність у діях і здатність піддаватися манілуляціям з боку «народних вождів» або «еліти». Таким чином, поняття «народ» і «натовп» є протилежностями однієї цілісності. Якщо народні маси ведуть себе свідомо, цілеспрямовано захищають свої інтереси, то можна стверджувати, що ми маємо справу з народом. А от коли народні маси слухняно йдуть «на повідку» в еліти, -- то це вже не народ, а натовп.

Протиставлення «еліти» і «народу» є класичним для розуміння розвитку соціально-політичного процесу. Тут перш за все слід пам'ятати, що суспільство само по собі політично не організовується. Дійсно, є джерело політичної організації -- це влада, якої домагаються конкретні соціальні сили.

Є механізм функціонування політичної організації суспільства -- це змагання за владу між елементами соціуму. Є напрям розвитку політичної організації -- прогресивний чи регресивний. Але ні «джерело», ні «механізм», ні «напрям» не є організатором політичного життя суспільства. Організовує суспільство -- у політичному вимірі життєдіяльності -- політична еліта. Політична еліта -- це вибрані часом, власним інтелектом та народом люди, які реально (офіційно чи неофіційно) визначають владні відносини в суспільстві.

Таким чином, у політичному житті суспільства діє ряд об'єктивних закономірностей, які з необхідністю визначають його сутнісні зрушення. Однак ці зрушення пов'язані з дією суб'єктивних факторів політичної еліти і народу. Історія людської цивілізації свідчить, що тільки те суспільство йшло прогресивним шляхом, яке мало своїм керманичем політичну еліту, що зуміла максимально наблизити свої власні інтереси і потреби до інтересів народу. Загальновживаним став вислів про те, що «кожен народ має таких керівників, яких він заслуговує». І часто при цьому ототожнюється нездатність політичної еліти знайти найбільш ефективний спосіб ведення суспільства у прогресивному напрямі зі здатністю того чи іншого народу здійснити соціальний прогрес.

Жоден народ не заслуговує на те, щоб його еліта вела себе регресивно. Не заслуговує, але дозволяє. Цей «дозвіл» визначається рівнем суверенності народу. Нагадаємо, що дійсно суверенним можна назвати тільки той народ, який здатен обрати свій, саме йому притаманний шлях розвитку і в змозі реалізувати самостійно цей вибір. Однак сам по собі, загалом, гуртом народ цього вибору не робить. Робить його політична еліта. Цей вибір буває близьким до прагнень народу. Тоді народ сприймає його як свій власний, а політичну еліту -- як своє вдале породження. Але буває й так, що вибір політичної еліти є далеким від інтересів народу. Тоді народ намагається звільнитись і від політичної еліти, і від ідеї, яку вона йому принесла.

Шляхи до цього звільнення бувають різними. Вони часто позначаються трагічними сторінками життя народу, нелюдськими поневіряннями тих особистостей, які присвячують себе справі народження нової політичної еліти, котра запалює людей новою ідеєю, спрямованою, у кінцевому підсумку, на новий шлях розвитку суспільства.

Отже, тільки гармонійні відносини політичної еліти і народу можуть вести суспільство у прогресивному напрямі розвитку. Сутність цієї гармонії полягає у такому: а) народ дійсно суверенний; б) політична еліта веде за собою народ за ідеєю, яку вона породила і яка є народові близькою і рідною.

Відсутність чи слабкість гармонійних відносин у суспільстві з необхідністю обумовлює виникнення революцій і реформ. Перш ніж зосередити увагу на розумінні революції у соціально-філософському плані, нагадаємо, що у найбільш загальному, філософському тлумаченні, революція -- це докорінна зміна сутності речей, це перехід від сутності одного порядку до сутності іншого порядку, від однієї міри до наступної. Найбільш відомим є традиційне марксистське розуміння терміна «соціальна революція» як переходу від однієї суспільно-економічної формації до другої («соціально-економічна революція»). Але окрім цього, дослідники соціальних процесів досить часто використовують наступні значення терміна «соціальна революція» -- політична революція, технологічна революція, культурна революція тощо.

Соціально-економічна революція -- це докорінна зміна у розвитку способу виробництва, що характеризується змінами в економічному житті суспільства та відповідними перетвореннями в політичній, правовій і духовній структурі конкретного соціального організму.

«Соціально-політична революція -- це докорінна зміна владних відносин у суспільстві, коли влада еліти змінюється на «владу народу», -- зазвичай у формі влади «народних вождів». Дамо деякі пояснення такому визначенню: навряд чи можна вважати «політичною революцією» перехід влади від однієї до іншої еліти, це, скоріше за все, випадок звичайного «політичного перевороту». Але коли влада правлячої еліти повалюється повністю і на авансцену історії виходять народні маси, -- із претензією на кардинальну зміну соціальних порядків, -- тоді доцільно говорити саме про «політичну революцію».

Технологічна революція -- це докорінна зміна в системі знарядь і способів ведення господарства, поява інноваційних технологій і впровадження їх в економічний і соціальний обіг.

Культурна революція -- це докорінна зміна у сфері соціальних цінностей. Якщо термін «культура» використовується у двох основних значеннях: як сукупність ціннісних надбань людства і як соціальний інститут життєдіяльності з акцентом на виробництво «знаків і символів», то поняття «культурна революція» може означати або переворот у системі соціальних цінностей, або переворот у всій сфері життєдіяльності суспільства. Гармонізація відносин у суспільстві завдяки реформам вимагає підкреслити наступне. Реформа -- це спосіб зміни суспільного устрою, соціального інституту чи окремого, значимого для суспільства явища, що здійснюється владною структурою відповідно до тієї чи іншої мети. Реформи можуть бути поверховими і частковими, або радикальними, що ведуть до якісної перебудови об'єкта. У будь-якому випадку шлях реформ -- це еволюційний процес. Зазвичай реформи спонукаються суспільно-необхідними потребами. Однак реформи можуть пов'язуватися із штучними, суб'єктивними потребами «верхів». Реальний соціальний смисл реформ визначається конкретними умовами, характером тих проблем і суперечностей, які розв'язуються за допомогою цих реформ. Результати і соціальні наслідки реформ можуть відповідати заявленим цілям, але можуть бути й непередбачуваними, такими, що виходять за їх межі. Реалізація цілей реформ тим складніша, чим більша кількість факторів, які діють у суспільстві. Успіх реформ залежить від багатьох обставин: точності визначення цілей реформ, віднайдення основ їх здійснення, активної підтримки тих, хто зацікавлений у їх здійсненні.

+Еволюція

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

Предметы
Агропромышленность
Банковское дело
БЖД
Бухучет и аудит
География
Документоведение
Естествознание
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Литература
Логика
Логистика
Маркетинг
Математика, химия, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Социология
Статистика
Страховое дело
Техника
Товароведение
Туризм
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Этика и эстетика
Прочее