Лікування прееклампсії та еклампсії

Перед транспортуванням вагітної з пізнім токсикозом у стаціонар їй вводять внутрішньом'язово 1-2 мл 0,25% розчину дроперидолу у поєднанні з 2 мл 0,5% розчину седуксену (реланіуму). При значній готовності до припадку еклампсії з метою запобігання його виникненню додатково внутрішньовенне вводять барбітурати. В стаціонарі лікування токсикозу розпочинають у приймальному відділенні, де повинен знаходитися весь арсенал засобів для невідкладної допомоги. Лікування пізнього токсикозу має бути комплексним, індивідуальним, з урахуванням стану компенсаторно-захисних реакцій організму, суворо регламентованим по годинах. При тяжких формах захворювання його проводять акушер-гінеколог разом з анестезіологом-реаніматологом.

У випадку судомної готовності необхідно провести інгаляцію фторотану і внутрішньовенне ввести дроперидол (2-4 мл) разом із сибазоном (1-2 мл) чи промедолом (1-1,5 мл 1% розчину). При необхідності введення дроперидолу повторюють, вводячи його із 40% розчином глюкози, попередньо ввівши 100 мг кокарбоксилази і 1 мл 0,06% розчину корглюкону. Доза дроперидолу при цьому повинна становити 2/3 від первинної, а потім - 1/2 первинної. Інтервали введення -- через 6, 8 та 12 годин. На тлі введення цих препаратів проводять комплексну терапію.

  • 1. Ліквідація спазму периферичних судин та гіпотензивна терапія:
    • -- еуфілін 2,4% розчин -- 10 мл через 4-6 год.;
    • -- папаверину гідрохлорид 2% розчин, по 4-6 мл;
    • -- сульфат магнію 25% -- 20 мл в 100-200 мл реополіглюкі-ну внутрішньовенно крапельне під контролем AT з наступним переходом на внутрішньом'язове введення;
    • -- якщо немає ефекту від седативно-гіпотензивної терапії, використовуть гангліоблокатори -- пентамін (1-2 мл 5% розчину чи бензогексоній 1-2 мл 2% розчину).
  • 2. Дегідратаційна терапія:
    • -- манніт (по 100-200 мл 30% розчину внутрішньовенне крапельне);
    • -- фуросемід по 20-40 мг, повторно через 4-6 год.
  • 3. Ліквідація гіповолемії і гіпопротеїнемії:
    • -- реополіглюкін 400 мл;
    • -- гемодез -- 200-400 мл;
    • -- глюкозо-новокаїнова суміш (200 мл 20% розчину глюкози + 200 мл 0,5% розчину новокаїну + інсулін 15 ОД);
    • -- альбумін (100-200 мл);
    • -- концентрований розчин сухої плазми -- 150 мл. Слід пам'ятати, що білкові препарати вводять після нормалізації артеріального тиску.
  • 4. Крім того, вводять десенсибілізуючі препарати -- димедрол 1% -- 1 мл (піпольфен -- 2 мл, супрастин -- 1 мл) внутрішньом'язово.
  • 5. Нормалізація реологічних властивостей крові:
    • -- суміш реополіглюкіну з гепарином (5-6 мг/кг);
    • -- трентал 0,1 внутрішньовенне крапельне.
  • 6. Профілактика внутрішньоутробної гіпоксії плоду:
    • -- сигетин -- 2 мл 2% розчину;
    • -- курантіл 2 мл внутрішньовенне;
    • -- розчин глюкози 40% -- 20 мл через 4-5 год.;
    • -- оксигенотерапія.

Під час нападу еклампсії алгоритм дії медсестри чи акушерки наступний:

  • -- хвору слід захистити від падіння, ударів, повертають голову набік;
  • -- якщо судом ще немає, необхідно провести інгаляцію фторотану і ввести дроперидол із сибазоном (1-2 мл чи промедолом (1-1,5 мл 1% розчину);
  • -- забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, у рот вводять роторозширювач, витягують язик язикотримачем;
  • -- після завершення нападу проводять інгаляцію кисню. Для запобігання повторним нападам застосовують короткочасні інгаляції фторотану або кисню з ефіром.

Завдяки інтенсивній терапії значно підвищується ефективність лікування прееклампсії та еклампсії, знижується материнська смертність.

При відсутності ефекту від комплексного лікування гестозу протягом 12-24 годин проводять розродження. Метод розродження вибирають у залежності від умов. При відсутності умов для розродження через природні пологові шляхи виконують операцію кесарського розтину.

 
< Пред   СОДЕРЖАНИЕ   Загрузить   След >