Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Медицина arrow Алкоголізм і здоров'я

Історія алкоголю

Викрадач розуму - так іменують алкоголь із давніх часів. Про оп'яняючі властивості спиртних напоїв люди дізналися не менше чим за 8000 років до нашої ери - із появою керамічного посуду, що дала можливість виготовлення алкогольних напоїв із меду, плодових соків і винограду. Можливо, виноробство виникло ще до початку культурного землеробства. Так, відомий мандрівник Н.Н. Миклухо-Маклай спостерігав папуасів Нової Гвінеї, що не вміли ще добувати вогонь, але що знали вже прийоми готування хмільних напоїв. Чистий спирт почали одержувати в 6-7 сторіччях араби і назвали його «аль коголь», що означає «одурманюючий». Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез у 860 році. Перегонка вина для одержання спирту різко збільшила пияцтво. Не виключено, що саме це послужило приводом для заборони вжитку спиртних напоїв основоположником ісламу (мусульманської релігії) Мухамедом. Ця заборона ввійшла згодом і в збір мусульманських законів - Коран (7 сторіччя). З тих пір протягом 12 сторіч у мусульманських країнах алкоголь не вживали, а відступники цього закону (п'яниці) жорстоко каралися.

Але навіть у країнах Азії, де споживання вина заборонялася релігією (Кораном), культ вина все ж процвітав і оспівувався у віршах.

У середньовіччі в Західній Європі також навчилися одержувати міцні спиртні напої шляхом сублімації вина й інших цукристих рідин, що бродять. Відповідно до легенди, уперше цю операцію учинив італійський чернець алхімік Валентіус. Спробувавши щойно отриманий продукт і прийшовши в стан сильного алкогольного сп'яніння, алхімік заявив, що він відкрив чудодійний еліксир, що робить старця молодим, стомленого бадьорим, сумуйочого веселим.

З тих пір міцні алкогольні напої швидко поширилися по країнах світу, насамперед за рахунок промислового виробництва алкоголю з дешевої сировини (картоплі, відходів цукрового виробництва і т.п.). Алкоголь настільки швидко ввійшов у побут, що практично не один художник, письменник або поет не обходив цю тему. Такі картини пияцтва є на полотнинах старих голландських, італійських, іспанських і німецьких художників. Люту силу алкоголізму розуміли передові люди свого часу. Відомий релігійний реформатор тих років Мартін Лютер писав: «Кожна країна повинна мати свого диявола, наш німецький диявол - добра бочка вина».

Поширення пияцтва на Русі пов'язано з політикою панівних класів. Була навіть створена думка, що пияцтво є нібито стародавньою традицією російського народу. При цьому посилалися на слова літопису: «Веселие на Руси - есть пити». Але це обмова на російську націю. Російський історик і етнограф, знавець звичаїв і вдач народу, професор Н.И. Костомаров (1817-1885) цілком спростував цю думку. Він довів, що в Древній Русі пили дуже мало. Лише на обрані свята варили медуху, брагу або пиво, міцність яких не перевищувала 5-10 градусів. чарка пускалася по колу і з неї кожний надпивав декілька ковтків. У будень ніяких спиртних напоїв не покладалося, і пияцтво рахувалося найбільшою ганьбою і гріхом.

Але з 16-го сторіччя почалося масове завезення через кордон горілки і вина. При Іванові IV і Борисові Годунову засновуються «царські шинки», що приносили масу грошей у скарбницю. Проте, уже тоді намагалися обмежити споживання спиртних напоїв. Так у 1652 році вийшов указ «продавати горілку по одній чарці на людину». Заборонялося видавати вино питущим, а також усім під час постів, по середам, п'ятницям і неділям. Проте через фінансові розуміння незабаром була внесена поправка: «чтобы великого государя казне учинить прибыль, питухов с кружечного двора не отгонять», чим фактично підтримувалося пияцтво.

З 1894 року продаж горілки став царською монополією.

Однією із темних плям минулого, сліди якого ще збереглися в нас, є пияцтво й алкоголізм.

Чи треба говорити, що Росія в змісті вжитку спиртного країна більш ніж особлива. Тут свої, на жаль, сумні традиції, свої стандарти. Переважає в нас вжиток у виді «ударних доз»: велика кількість випитого в стислий термін. Частіше вдень. Інакше кажучи, у Росії домінує самий несприятливий, так називаний «північний» тип пиття. І п'ємо ми історично усе більше і більше. Якщо в1913 року продавалося 3,4 літри на людину в рік, то в 1927 - 3,7. До кінця 1940 року держпродаж, правда знизився до 2,3 літри, а до 1950 впав до 1,9 літра. Але зате потім тільки стрімке зростання, і кожний сплеск рекордний.

Офіційно ми наблизилися до світових «питтєвих стандартів». А неофіційно? Держкомстат СРСР у той час проводив секретні дослідження на предмет самогоноваріння. Самогон давав прибавку ще в розмірі 5 із зайвим літрів. Разом 13,2 літри на кожного.

Чотирнадцятого червня 1985 року ЦК КПРС оголосив війну пияцтву, що потрясла всі основи суспільства. Бюджет загубив 50 мільярдів не теперішніх, а ще тих повноцінних рублів, у два рази зросло споживання самогону. Проте, саме до 1987 року зросла середня тривалість життя. Це відбулося без зменшення смертності від отруєнь і нещасних випадків. У результаті, як би ми не лаяли кампанію, вона зберегла життя приблизно 700 тисячам росіян, та й захворюваність знизилася.

За даними Держторгінспекції, у 1992 році кожна десята пляшка була фальсифікацією гарячливого напою, у 1993 - кожна четверта.

На сьогодні споживання спиртних напоїв на земній кулі характеризується колосальними цифрами. Які ж саме алкогольні напої споживають у даний час.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

Предметы
Агропромышленность
Банковское дело
БЖД
Бухучет и аудит
География
Документоведение
Естествознание
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Литература
Логика
Логистика
Маркетинг
Математика, химия, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Социология
Статистика
Страховое дело
Техника
Товароведение
Туризм
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Этика и эстетика
Прочее