Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Экономика arrow Безробіття, його зміст, причини, види, форми

Безробіття, його зміст, причини, види, форми


Безробіття, його зміст, причини, види, форми. Рівень безробіття. Наслідки впливу безробіття на економіку

У попередніх параграфах ми розглянули циклічні та нециклічні коливання економіки як прояв макроекономічної нестабільності. Характеризуючи кризу як фазу, з якої починається економічний цикл, ми зазначали, що цій фазі властиве безробіття. Його зміст та наслідки для економіки та соціальної сфери ми розглянемо нижче.

Безробіття як соціально-економічне явище є характерним для ринкової економіки, постійно хвилює суспільство, потребує глибокого вивчення причин, що породжують його, уваги з боку урядових структур усіх рівнів і ґрунтовного аналізу економічної науки.

Безробіття - це складна економічна, соціальна та психологічна проблема. Воно робить економіку неефективною, а соціальні відносини - напруженими. Крім того, людина, що стала безробітною, зазнає надзвичайного психологічного навантаження, втрачає можливість реалізувати свої потенційні творчі здібності працівника, відчуває свою непотрібність, нездатність утримувати себе та свою сім'ю, впадає в депресію і т. ін.

Високий рівень безробіття призводить до соціальних війн, політичних збурень і переворотів, руйнування матеріальних і духовних надбань поколінь, спричиненого відчаєм. Саме тому уряд жодної країни не може залишатися байдужим до проблеми безробіття.

Безробіття як економічний феномен пов'язане з перевищенням пропозиції ресурсу праці над попитом на цей ресурс.

Безробіття як соціально-економічний феномен пов'язане з інституціональними чинниками. За концепцією МОП, працездатними вважаються люди віком від 15 до 70 років. Саме ці вікові межі визначають чисельність робочої сили (ЧРС).

Чисельність робочої сили-це чисельність населення віком від 15 до 70 років, яке прагне реалізувати свою здатність працювати за наймом з метою отримання доходу в грошовій чи натуральній формі. Іншими словами ЧРС називають трудовими ресурсами, або економічно активним населенням.

З огляду на це, все населення країни поділяють на дві великі групи:

  • o інституціональне - особи, що не досягли працездатного віку, та ті, які вже вибули зі складу робочої сили у зв'язку з постійною втратою працездатності (інваліди), виходом на пенсію, перебуванням у тривалій ізоляції тощо;
  • o неінституціональне, яке становлять працездатні особи, що, в свою чергу, поділяються на дві підгрупи:
  • - економічно активне населення, до складу якого входять особи, що працюють за наймом, тобто зайняті, та безробітні;
  • - економічно неактивне населення, до складу якого входять особи, що добровільно не працюють за наймом (домогосподарки, студенти, люди вільних професій, підприємці та ін.) (рис. 16.3).

безробіття найм населення

Структура населення за здатністю до найманої праці

Рис. 1 Структура населення за здатністю до найманої праці

Безробітні - це непрацюючі особи, що входять до складу робочої сили, які активно шукають роботу за наймом (зареєстровані на ринку праці) і готові почати працювати в будь-який момент.

Такими, що вибули зі складу робочої сили, вважають осіб, які не мають роботи за наймом і активно її не шукають. Вони входять до складу економічно неактивного населення. Крім перерахованих вище категорій до вибулих зі складу робочої сили відносять і тих, хто втратив надію знайти роботу та припинив її пошук.

Існує два види безробіття: вимушене і добровільне.

Добровільне безробіття пов'язане з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, утриматись від пропозиції праці за неприйнятних для неї умов.

Вимушене безробіття не пов'язане з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, а зумовлене чинниками, що перебувають поза її вибором.

Добровільне та вимушене безробіття проявляються у відповідних формах.

Форми безробіття

Існує досить багато форм безробіття, але найважливішими з них є три: фрикційне, структурне і циклічне, - саме ці 4юрми важливі для визначення природного рівня безробіття. Кожна з форм безробіття має свої причини. Тому визначення форм пов'язують з причинами, що їх породжують, тривалістю та типом безробіття.

Фрикційне безробіття виникає у зв'язку з тим, що встановлення рівноваги між кількістю та якістю найманих працівників, з одного боку, і кількістю та якістю робочих місць - з іншого, потребує певного часу.

Ця форма, таким чином, пов'язана з пошуком та очікуванням роботи, що відповідає певній кваліфікації, уподобанням і рівню винагороди.

Фрикційно безробітні вже мають кваліфікацію, навички, досвід, які можна продати на ринку праці. Якщо людина хоче змінити місце роботи (територіально), змінити кваліфікацію чи перейти на аналогічну роботу з вищою заробітною платою, вона вирішує цю проблему добровільно. Тому фрикційне безробіття, як правило, добровільне і короткострокове.

Структурне безробіття зумовлене змінами у структурі попиту на працюючих у зв'язку зі змінами структури економіки. Ця форма безробіття виникає у зв'язку з тим, що певні професії "старіють" і потреба в них значно зменшується або й зовсім зникає. Разом з тим виникають галузі та види виробництв, які потребують нових навичок, кваліфікацій, знань, професій. Далеко не завжди колишній шахтар може стати кваліфікованим перукарем, продавцем чи програмістом. Це означає, що структурне безробіття є переважно вимушеним і значно тривалішим, ніж фрикційне.

Фрикційне та структурне безробіття становлять природне безробіття.

Природним вважають таке безробіття, за якого:

  • - спостерігається повна зайнятість, тобто така зайнятість, за якої зберігається конкуренція на ринку праці та забезпечується ефективне використання найманої праці;
  • --досягається потенційний обсяг національного виробництва (спостерігається за повного та раціонального використай* ня всіх видів ресурсів);
  • - немає інфляції.

Повна зайнятість - це зайнятість за природного рівня без* робіття, величина якого становить 5-6 %.

Віднесення фрикційного безробіття до природного не викликає сумніву, оскільки воно є вільно обраним (добровільним), а економічна свобода - основа ринкової поведінки суб'єктів. Щодо структурного безробіття, яке є вимушеним, дехто з учених не визнає його природним. І все ж вагомим аргументом на користь зарахування структурного безробіття до природного е те, що зміна структури виробництва зумовлюється зміною суспільних потреб, що, безумовно, відповідає природі економічної людини.

Циклічне безробіття - це відхилення фактичного безробіття від природного в той чи інший бік. У період рецесії відбувається падіння обсягів національного виробництва нижче потенційного рівня, фактичне безробіття перевищує природний рівень. У період буму, коли має місце інфляційне зростання економіки, фактичний обсяг ВВП перевищує потенційний рівень, а фактичний рівень безробіття буде нижчим від природного рівня.

Існують й інші форми безробіття, які не чинять визначального впливу на економіку, але знати про які важливо, оскільки вони зачіпають інтереси певних груп працездатних.

Сезонне безробіття - вимушена форма безробіття, зумовлена специфічними умовами виробництва в певних галузях (сільське господарство (рослинницькі галузі), цукроваріння, лісництво, риболовецькі галузі тощо). Часто в період міжсезоння люди вдаються до самозайнятості або виїздять на роботу в регіони, оскільки недостатньо працезабезпечені. Ця форма безробіття тяжіє до фрикційного, хоча має також власну специфіку.

Технологічне безробіття - вимушена форма безробіття, пов'язана з вивільненням працівників у зв'язку з запровадженням нової високопродуктивної техніки та технології. Ця форма безробіття тяжіє до структурного.

Молодіжне безробіття стосується молоді, яка вперше виходить на ринок праці й не може отримати роботу. Ринок виявляється байдужим до пропозиції праці з боку молодих людей, оскільки вони ще не мають досвіду, а подекуди й належної кваліфікації, але потребують, згідно з законодавством, пільгових умов (нешкідливе виробництво, неповний робочий день, більша відпустка тощо). Окрім розглянутих форм, важливо також виділити два типи безробіття: відкрите і приховане.

Відкрите безробіття - така ситуація на ринку праці, за якої індивід визнає, що він позбавлений роботи, та офіційно реєструється у службі зайнятості. Приховане безробіття пов'язане з наявністю людей, які припинили пошук роботи, втративши надію її знайти.

Отже, ми розглянули зміст, види, форми і типи безробіття. Тепер розглянемо проблему кількісного вимірювання безробіття.

Рівень безробіття визначається за формулою

де І/ - рівень безробіття; ^ - чисельність безробітних; Д - чисельність робочої сили (економічно активного населення).

Якщо Я позначати як (Ь + Г), де Ь - чисельність зайнятих, то формула (1) матиме вигляд:

Крім того, рівень безробіття можна визначити як відношення частки тих, хто щомісяця втрачає роботу, до суми часток тих, хто щомісяця втрачає роботу, та тих, хто щомісяця її знаходить, тобто:

Наслідки впливу безробіття на економіку

Вплив безробіття на економіку не варто оцінювати тільки як негативний. Безробіття виконує конструктивні та деструктивні функції (рис. 16.4).

Конструктивний вплив безробіття на економіку Деструктивний вплив безробіття на економіку

Стимулювання ефективної зайнятості та конкуренції на ринку праці.

Пристосування найманих працівників до вимог ринку праці. Забезпечення мобільності ресурсів у часі та просторі. Резервування частини трудових ресурсів у різні періоди економічної кон'юнктури в одних сегментах для можливості використання їх в інших. Вільне волевиявлення найманого працівника щодо перерви в економічній діяльності з метою зміни роботи та ін. Стихійне регулювання попиту і пропозиції праці в територіальному, галузевому, професійному та кваліфікаційному аспектах Кожний процент перевищення фактичного рівня безробіття над природним зменшує обсяг ВВП на 2,5 %. Зменшення рівня доходів та добробуту в суспільстві. Посилення тиску на державний бюджет.

Посилення негативних психологічних тенденцій у суспільстві.

Порушення суспільного спокою тощо

Вплив безробіття на обсяг річного національного виробництва дослідив американський учений Артур Оукен (Окунь). Він виявив математично зв'язок між перевищенням фактичного рівня безробіття над природним і втратами ВВП:

де р - коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття; (І- фактичний рівень безробіття; ІГ-природний рівень безробіття; У* - потенційний обсяг ВВП; У - фактичний обсяг ВВП.

Із сказаного вище можемо зробити висновок, що економіка, яка працює в умовах природного рівня безробіття, зазнає переважно конструктивного впливу, а рівень безробіття, що перевищує природний, чинить переважно згубний вплив на економіку.

Ми розглянули циклічність та безробіття як форми прояву макроекономічної нестабільності. Інфляція також є могутнім дестабілізуючим чинником. Зміст і наслідки інфляції висвітлені в гл. 7.

Економічне зростання: зміст, типи, чинники

Довгострокове економічне зростання є однією з цілей макроекономічної політики держави.

Економічне зростання визначається з двох позицій:

  • 1) як поступальний приріст реального обсягу ВВП, ВНП або національного доходу (НД) за рахунок збільшення обсягів використовуваних ресурсів і (або) кращого їх використання без порушення рівноваги у короткострокових періодах;
  • 2) як реальний приріст ВВП (ВНП чи НД) на одну особу. Розрізняють три типи економічного вростання:
    • - екстенсивний, який здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів;
    • - інтенсивний, який здійснюється шляхом ефективнішого, продуктивнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва;
    • - змішаний, який поєднує інтенсивні й екстенсивні типи. Оскільки в економіці, як і в інших системах, чистих форм

майже не існує, то будь-яке економічне зростання можна вважати змішаним. Залежно від того, які фактори превалюють, можна говорити про переважно інтенсивний чи екстенсивний типи.

Для вимірювання економічного зростання використовують показники:

1) абсолютного приросту реального обсягу виробництва, який визначається за формулою

де ЛУ - приріст ВВП, ВНП чи НД; У, - обсяг ВВП, ВНП чи НД у період *; У . - обсяг ВВП, ВНП чи НД у період, що передує періодові і.

2) темпу приросту, який визначається за формулою

де АГ - темп приросту.

Умовно всі чинники економічного зростання поділяють на три групи:

  • 1) чинники попиту, які забезпечують зростання сукупних витрат, що сприяє збільшенню обсягів виробництва і доходу;
  • 2) чинники пропозиції, що є визначальними в більшості моделей і мають складну структуру, яка включає: природні ресурси у їх якісному та кількісному вираженні; обсяг і якість капіталу; чисельність і якість трудових ресурсів; технологічний рівень; інституційні чинники; інформаційне забезпечення; організаційні чинники тощо;
  • 3) чинники розподілу, які стосуються як розподілу ресурсів, що суттєво впливає на чинники пропозиції, так і розподілу на* ціонального продукту та доходу, що впливає на сукупний попит.

Джерелами економічного зростання є:

  • - економічні ресурси, що пропонуються їх власниками;
  • - зростання продуктивності ресурсів на основі розвитку НТП.

Концепції та найпростіші моделі економічного зростання

Концепції економічного зростання різняться між собою, насамперед, позицією дослідників цієї проблеми стосовно того, бажаним чи небажаним є економічне зростання. Розглянемо аргументи на користь економічного зростання й аргументи проти нього (рис. 16.5).

Різне ставлення до перспектив і наслідків економічного зростання відобразилось у таких концепціях:

Аргументи "за"

Аргументи "проти"

  • 1. Економічне зростання - це, насамперед, зростання ВВП на одну особу, що е запорукою покращання добробуту.
  • 2. За умов зростання економіка здатна вирішувати не тільки економічні, а й соціальні проблеми.
  • 3. Зростання ВВП дає змогу вирішувати екологічні проблеми, боротися з бідністю, забезпечувати суспільний спокій.
  • 4. Економічне зростання вирішує проблему обмеженості ресурсів.
  • 5*Країни, які досягли економічного зростання, виграють на міжнародній арені політично, ідеологічно та економічно
  • 1. У суспільстві й нині виробляється достатньо економічних благ. Проблема полягає не у збільшенні обсягів виробництва і доходу, а в неправильному здійсненні розподілу та перерозподілу виробленого.
  • 2. Постійна гонитва за приростом виробництва виснажує

і навіть марнує природні ресурси, які строго обмежені.

3* Економічне зростання завдає шкоди природному довкіл* лю (тільки США, де проживає близько 5 % населення світу, споживає близько 40 % ресурсів і спричиняє 60-70 % забруднень)

Рис. 16.5. Аргументи "за" і "проти" економічного зростання

  • - нульового економічного зростання;
  • - сталого економічного розвитку;
  • - ноосферного розвитку;
  • - інноваційного економічного зростання. Розглянемо коротко зміст кожної з них.

Концепція нульового економічного зростання. Невпинне зростання потреб населення, ідеологічне та рекламне заохочення до швидкого оновлення асортименту споживчих та інвестиційних товарів, з одного боку, а також усвідомлення обмеженості аж до вичерпності ресурсів і стрімкого зростання шкоди, завданої довкіллю виробничими системами, - з іншого, стали приводом для переосмислення оцінки економічного зростання.

Група дослідників під керівництвом Деніса та Донели Медуз звернули увагу на зворотний бік традиційного уявлення щодо економічного зростання, на його згубний вплив, який виявляється у забрудненні атмосфери, деформації озонового шару, дестабілізації Світового океану, виснаженні джерел прісної води, земних надр, ерозії та засоленні ґрунтів, ураженні та загибелі лісів, зникненні видів тварин, невирішенні проблеми утилізації відходів і т. ін.

V зв'язку зі сказаним вище, економічне зростання, на думку авторів, погіршує якість життя, загрожує глобальною катастрофою. Автори пропонують нульове економічне зростання як засіб підтримання високого рівня життя та, власне, продовження існування самого життя.

Важливо підкреслити, що позитивним у теорії нульового економічного зростання є зосередження уваги на необхідності підсумувати негативний вплив на довкілля економічної системи та здатності екологічної системи асимілювати і нейтралізувати цей вплив.

Недоліком цієї концепції вважають те, що її автори не побачили шляхів вирішення суперечностей між потребами, які зростають, й обмеженими економічними ресурсами в самому економічному зростанні (застосування безвідходних ресурсозберігаючих технологій тощо).

Концепція сталого економічного розвитку. Під сталим економічним розвитком розуміють особливий тип економічної динаміки, спрямований на якомога повніше задоволення потреб сьогодення; при цьому нічого не загрожує задоволенню потреб майбутніх поколінь.

Концепція сталого економічного розвитку ґрунтується на врахуванні трьох аспектів: економічного, соціального та екологічного.

В економічному аспекті сталий розвиток має забезпечити ефективність та стійкість зростання.

У соціальному аспекті сталий економічний розвиток має спрямовуватись: на зменшення розриву між доходами найбагат-ших і найбідніших верств населення; збереження надбань матеріальної та духовної культури; забезпечення демократичних прав щодо участі різних верств населення у прийнятті управлінських рішень та ін.

В екологічному аспекті завдання сталого економічного роз витку полягає в забезпеченні всім поколінням доступу до природних ресурсів і довкілля, не сплюндрованого економічною діяльністю.

Інакше кажучи, концепція сталого економічного розвитку ґрунтується на зміні парадигми економічної політики від забезпечення високих темпів економічного зростання та соціальної допомоги безробітним у періоди депресії до більш виваженої з погляду довгострокових перспектив мети, змістом якої є створення умов для ефективного, соціально орієнтованого розвитку економіки, стратегічним завданням котрого є збереження природного довкілля.

Концепція ноосферного розвитку. Ця концепція ґрунтується на розумінні того, наскільки раціональним є життя суспільства. Започаткував теорію ноосфери наш співвітчизник академік В. Вернадський.

Прихильники теорії ноосфери (сфери розуму) дійшли висновку, що в ХХ ст. відбулося нагромадження нераціональності вжитті соціуму, що поставило під загрозу виживання людства. Тому для ліквідування цієї загрози необхідно зробити вибір на користь розуму. У цьому разі кожний має усвідомити, що, по-перше, людина - частина природної системи, на відтворення якої потрібно спрямувати діяльність людства. По-друге, якщо людство й надалі буде нехтувати станом довкілля заради обсягів виробництва і споживання, які постійно зростають, природна система настільки спотвориться, що людство буде приречене.

Тому економіка і людство мають розвиватися в гармонії з природою. Еколого-економічна гармонія є запорукою суспільного прогресу.

Концепція інноваційного економічного зростання. Інноваційне зростання - це зростання, що ґрунтується на підприємницькій ініціативі в галузі ринкової, науково-технічної й організаційно-економічної діяльності.

Ця концепція узгоджується з інтенсивним типом економічного зростання. Особливістю інноваційного типу зростання є те, що інновації дають змогу усувати (або ж суттєво зменшувати) бар'єри, утворені чинниками попиту і розподілу, у зв'язку з суперечністю між ефективністю та соціальною спрямованістю економічного зростання.

Моделі економічного зростання

Сучасна макроекономічна теорія спрямована на створення оптимізаційних економіко-математичних та економетричних моделей економічного зростання. їх вивчають такі дисципліни, як "макроекономіка", "економіко-математичне моделювання" й "економетрика". Розглянемо дві найпростіші моделі економічного зростання:

  • - на основі кривої виробничих можливостей;
  • - на основі виробничої функції.

Модель економічного зростання на основі кривої виробничих можливостей графічно зображена на рис. 16.6.

Крива виробничих можливостей

Рис. 16.6. Крива виробничих можливостей

Крива виробничих можливостей показує комбінації випуску продукції різних видів за наявної кількості природних, трудових, інвестиційних ресурсів і певного технологічного рівня виробництва.

Зміщення кривої виробничих можливостей праворуч і вгору означає економічне зростання. Це зміщення відбувається в результаті збільшення обсягів пропозиції ресурсів і технічного прогресу.

Якби економіка працювала в умовах потенційного обсягу, але не зростала, а суспільство мало б потребу збільшити обсяг виробництва І підрозділу (ЗВ), наприклад, з Уа до У6, суспільство мусило б жертвувати частиною продукту П підрозділу (від X до ХЛ,

Якщо економіка зростає, вона буде спроможною збільшити обсяг виробництва І і II підрозділів (Уп; Хп).

Пропорції, в яких відбувається приріст виробництва І і П підрозділів, можуть відрізнятись. Чим більше національна економіка виробляє предметів споживання, тим більше вона дбає про сьогодення. Чим більше економіка виробляє засобів виробництва, тим більше вона дбає про майбутнє.

Виробнича функція й економічне зростання. Створений національною економікою продукт є результатом використання економічних ресурсів: землі, праці, капіталу. Зв'язок між обсягом використаних ресурсів й обсягом вироблених із них продуктів описує виробнича функція

деіг - ресурс праці; К - ресурс капіталу; А - ресурс землі.

Формула (3) описує екстенсивне економічне зростання, оскільки вона відображає тільки кількісні характеристики застосованих у виробництві ресурсів.

Для того, щоб відобразити інтенсивне економічне зростання, необхідно знати величину граничного продукту кожного

граничний продукт капіталу МРК=; граничний продукт землі МРА = -.

Ці показники виражають внесок кожної додаткової одиниці ресурсу в річний обсяг національного виробництва. Тоді виробнича функція (3) матиме вигляд:

Приріст граничної продуктивності кожного з ресурсів відбувається під впливом НТП. Саме НТП дає змогу збільшувати обсяги національного виробництва навіть за скорочення залучених до виробничого процесу ресурсів.

Зобразимо графічно (рис. 16.7) модель економічного зростання на основі виробничої функції, яка характеризується: наявністю ресурсів праці (Ј) та капіталу (К); постійною граничною продуктивністю цих ресурсів; незмінною пропорцією обсягів праці та капіталу; постійною віддачею від масштабу.

Нехай на 10 од. капіталу припадає 15 од. праці, тобто К: Ь ш213.

На рис. 16.7 зображено три ізокванти, які показують різні комбінації праці й капіталу, необхідних для виробництва певного обсягу продукту і доходу.

Економічне зростання на основі виробничої функції

Рис. 16.7. Економічне зростання на основі виробничої функції

їзокванта (крива байдужості) - це крива рівновеликих випусків обсягів виробництва за різних комбінацій залучених до виробництва ресурсів. Крива має випуклу в бік початку координат форму, що свідчить про взаємозамінність ресурсів.

Лінія О У відображає економічне зростання. Як видно з графіка, для виробництва 100 од. продукту необхідно використати 10 од. капіталу та 16 од. праці. Для виробництва 200 од. доходу - відповідно 20 од. капіталу і ЗО од. праці і т.д. Це означає, що спостерігається постійна віддача від масштабу.

Навчальний Тренінг

Основні терміни і поняття

Безробітні. Безробіття. Види, типи, форми безробіття. Відкрите і приховане безробіття. Джерела економічного зростання. Добровільне і вимушене безробіття. Довгостроковий зростаючий тренд. Економічне зростання. Економічно активне й економічно неактивне населення. Екстенсивний, інтенсивний і змішаний типи економічного зростання. Зайняті. Інноваційне економічне зростання. Інституціональне та неінституціональне населення. Концепція ноосферного розвитку. Концепція нульового економічного зростання. Макроекономічна нестабільність. Матеріальна основа промислового циклу. Моделі економічного зростання: на основі виробничої функції та кривої виробничих можливостей. Молодіжне, сезонне, технологічне безробіття. Нециклічні коливання. Повна зайнятість. Природне безробіття. Природний рівень безробіття. Закон Оукена (Окуня). Рецесія. Рівень безробіття. Середні, короткі та довгі цикли. Фази середніх циклів: криза, депресія, пожвавлення й піднесення. Сталий економічний розвиток. Структурні, фінансові й екологічні кризи. Теорії циклічних коливань: виробництва, обміну, розподілу, екстернальні й інтернальні. Фрикційне, структурне і циклічне безробіття. Цикли. Чинники економічного зростання. Чисельність робочої сили.

Безробіття, його типи то наслідки

Циклічність розвитку економіки, періодичне повторення економічних криз породжує у суспільстві такі негативні явища як безробіття і інфляція, що суттєво впливають на матеріальне становище населення, породжують гострі соціальні проблеми. Безробіття як явище соціально-економічного життя суспільства тісно пов'язане із зайнятістю. У сучасному суспільстві громадяни мають право на працю, що декларується конституціями майже всіх країн світу. Кожна особа має право вільно розпоряджатися своєю здатністю до праці. Примусова праця забороняється. Реалізація права на працю пов'язана із зайнятістю. Це діяльність осіб, спрямована на задоволення особистих

Схема 16.6. Структура населення країни

та суспільних потреб через одержання від неї доходу. Оскільки така діяльність надзвичайно важлива як для її суб'єктів, так і суспільства, вона суворо регламентується законодавством. В Україні правові норми у сфері зайнятості встановлені в Конституції, Законі "Про зайнятість населення" та інших законодавчих і нормативних актах.

Зайнятість пов'язана з такими поняттями, як працездатне та непрацездатне населення, економічно активне населення і безробіття. Усе населення будь-якої країни поділяється на працездатне і непрацездатне (див. схему 16.6).

До працездатних належать особи певної вікової групи, що не мають протипоказань до участі у трудовій діяльності, незалежно від того, беруть вони участь у суспільному виробництві чи ні. Склад працездатного населення визначається у кожній країні законодавством.

У розвинених країнах до працездатних відносять осіб віком від 15 до 70 років. В Україні працездатним населенням є чоловіки віком від 16 до 60 років і жінки віком від 16 до 55 років. Особи, які мають фізичні чи інші вади, що виключають можливість участі у праці, не є працездатними. Це також непрацюючі інваліди першої та другої груп та непрацюючі особи, що одержують пенсію на пільгових умовах.

Оскільки не всі працездатні займаються трудовою діяльністю, виділяють економічно активне і економічно неактивне населення. До складу економічно неактивного населення входять такі групи:

  • 1) учні, студенти і курсанти, що навчаються стаціонарно у навчальних закладах;
  • 2) особи, що зайняті веденням домашнього господарства, в тому числі ті, хто доглядає за дітьми та хворими;
  • 3) ті, хто втратив надію на роботу і перестав її шукати;
  • 4) особи, яким немає необхідності працювати (незалежно від джерела їх доходу).

Економічно активне населення - це та частина працездатного населення, що пропонує свою здатність до праці для виробництва товарів та послуг. Вона включає осіб, що зайняті в економіці, та тих, хто не має роботи в даний момент, але бажає її отримати, тобто шукає роботу. Отже, економічно активне населення охоплює всіх тих, хто бажає і здатен працювати, незалежно від того, працює він у даний момент чи ні. До цієї категорії належать усі наймані працівники, що мають роботу, зайняті власною справою та військовослужбовці. Вони формують зайняте населення. До другої групи входять працездатні особи, які не мають роботи або заняття, що приносять дохід, шукають роботу і готові до неї приступити та навчаються за направленням служби зайнятості. Це безробітні. Таким чином, економічно активне населення включає дві групи - зайняте населення і безробітних.

Уявлення про працездатне населення України дає таблиця 16.1.

Основу економічно активного населення утворює зайняте населення. Саме воно здійснює економічну діяльність, створює товари та послуги. Залежно від статусу в системі трудових відносин виділяють дві групи у складі зайнятого населення: 1) ті що працюють за наймом; 2) ті, що працюють не за наймом, тобто самостійно забезпечують себе роботою. В Україні серед зайнятого населення у 2008 р. кількість тих, хто працює за наймом, становила 74%. Серед тих, хто працює не за наймом, майже 4/5 були самозайнятими особами.

Другою складовою економічно активного населення є безробітні. Це таке соціально-економічне явище, коли працездатне населення не може знайти роботу. Відповідно до методології Міжнародної організації праці безробітними вважаються особи віком від 15 до

Таблиця 16.1. Економічна активність населення України

70 років, які одночасно задовольняють трьом умовам: не мали роботи (прибуткового заняття); активно шукали роботу або намагались організувати власну справу; впродовж найближчих двох тижнів були готові приступити до роботи, тобто почати працювати за наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу. Безробіття визначають як різницю між кількістю економічно активного населення та кількістю зайнятого населення. Облік безробітних здійснюється шляхом обстеження домогосподарств, реєстрації безробітних або обліком виплат по безробіттю. В більшості країн, у тому числі і в Україні, до безробітних відносять осіб, зареєстрованих у державних органах зайнятості як таких, що шукають роботу і в даний момент її не мають. В Україні відповідно до законодавства статус безробітного з визначенням права на допомогу по безробіттю надається на восьмий день після реєстрації громадянина у центрі зайнятості як такого, що шукає роботу. Громадяни, які були вивільнені за ініціативою адміністрації у зв'язку з реорганізацією, ліквідацією підприємства або скороченням штату, щоб не втратити особливі гарантії щодо соціального захисту, повинні зареєструватись у службі зайнятості протягом 7 днів з моменту звільнення.

Безробіття має складну структуру. Воно включає тих, хто втратив роботу в результаті звільнення; тих, хто добровільно залишив роботу; осіб, що прийшли на ринок праці після тривалої перерви у роботі, та громадян, що вперше вийшли на ринок праці. Визначається як загальна кількість безробітних, так і рівень безробіття. Останній встановлюється як відношення числа зареєстрованих безробітних або виявлених у процесі обстеження безробітних до економічно активного населення. Так, в Україні в 2008 р. безробітних було 1,4 млн, а економічно активного населення - 22,4 млн осіб. Рівень безробіття становив 6,3%.

Цей показник називають ще нормою безробіття.

Щодо суті та причин безробіття серед економістів немає єдиного підходу. Марксистська економічна теорія пов'язує безробіття з процесами нагромадження капіталу, що супроводжується відносним скороченням потреби у робочій силі, в результаті чого частина працездатного населення не може застосувати свою робочу силу.

Класична політична економія не вбачала у безробітті серйозної економічної проблеми. її представники виходили з того, що безробіття є тимчасовим явищем, пов'язаним із рівнем заробітної плати. Останню вони вважали гнучкою, що автоматично урівноважувала попит на працю з її пропозицією. Якщо заробітна плата була високою, що вело до появи безробіття, то конкуренція між безробітними на ринку праці приводила до її зниження до рівня, коли рівновага на ринку праці встановлювалась і забезпечувалась повна зайнятість.

Однак криза 1929-1933 рр. зумовила новий підхід до трактування причини безробіття, який започаткований Д. Кейнсом і його послідовниками. Вони вважали, що безробіття є не тимчасовим явищем. І пов'язане воно, врешті-решт, з обмеженістю сукупного попиту. Наймані робітники успішно протистоять зниженню грошової заробітної плати, бо безробітні з різних причин не мають змоги активно впливати на ЇЇ рівень, зумовлений колективними договорами. До того ж, зниження заробітної плати означає зменшення доходів тих, хто працює, що зрештою зменшує сукупний попит і приводить до скорочення обсягів виробництва, а отже, збільшує безробіття. Тому впливати на безробіття можна лише через сукупний попит, його регулювання. Але це, як показала практика, не розв'язуючи проблеми безробіття, приводить до інфляції.

Тому починаючи з 1980-х років такий підхід було піддано критиці і обгрунтовано нову трактовку суті і причин безробіття. Прибічники її виходять з того, що неможливо забезпечити абсолютно повну зайнятість. У зв'язку з цим вводиться поняття природного безробіття або природної норми безробіття. До нього включається так зване фрикційне та структурне безробіття. Фрикційне безробіття зумовлене переходом з однієї роботи на іншу або пошуком нової роботи. Тобто це безробіття під час пошуку роботи. Його вважають рівному числу вакансій з тих же професій на місцевому ринку праці. Таке безробіття неминуче.

Структурне безробіття - це безробіття, при якому є вільні робочі місця, але вони не можуть бути зайняті безробітними через невідповідність їх кваліфікації вакантним робочим місцям. Така невідповідність зумовлюється насамперед структурними змінами в економіці.

Отже, фрикційне та структурне безробіття і утворює те, що засновник монетаризму Мілтон Фрідмен назвав природним безробіттям. Сам термін невдалий, бо складається враження, що це безробіття зумовлене силами природи, тоді як його причини - соціально-економічні. Деякі економісти пропонують назвати його неінфляційним рівнем безробіття. Таке безробіття, на думку неокласиків, не можна усунути жодними засобами. До того ж, воно відіграє в економіці позитивну роль, бо, по-перше, є резервом готової робочої сили у випадку зростання попиту на неї, а по-друге, слугує стимулом підтримання трудової дисципліни і фактором стримування підвищення заробітної плати.

З природним безробіттям пов'язана повна зайнятість. Якщо безробіття обмежується його природним рівнем, то в економіці забезпечується повна зайнятість. При перевищенні цього рівня зайнятість стає неповною, виникає безробіття, що називається циклічним. Це безробіття, зумовлене спадом в економічному циклі, коли зайнятість у зв'язку з цим зменшується. Реальний обсяг національного продукту, що виробляється при повній зайнятості, називається виробничим потенціалом економіки, або потенційним обсягом виробництва.

Таким чином, у сучасних умовах більшість економістів схиляються до думки про негнучкість безробіття у ринковій економіці. Його види різноманітні. Крім розглянутих фрикційного, структурного та циклічного безробіття виділяють такі види, як добровільне і вимушене, приховане і застійне, технологічне, сезонне, відкрите та очікуване безробіття.

Добровільне безробіття - це безробіття, пов'язане з пошуком роботи, яка б відповідала запитам особи, що її шукає. Воно виникає тоді, коли працівник добровільно відмовляється від роботи найчастіше у зв'язку з тим, що його не влаштовує пропонований рівень заробітної плати або умови праці. З підвищенням рівня освіти робочої сили цей вид безробіття має тенденцію до збільшення.

Вимушене безробіття пов'язане з низькою еластичністю заробітної плати. При високій заробітній платі в умовах ринкової рівноваги пропозиція праці буде високою, і частина працівників стане вимушено безробітними. До вимушеного безробіття належить і циклічне безробіття, коли працівників звільняють з роботи в умовах циклічного спаду. Певною мірою до вимушеного відносять і структурне безробіття, оскільки відбувається скорочення робочих місць, і працівники, що їх займали, за попередньою професією не можуть влаштуватися на роботу.

Приховане безробіття включає людей, що працюють неповний робочий день або тиждень, маючи бажання працювати у повну силу, а також тих працівників, які втратили роботу, однак не стали на офіційний облік безробітних або припиняють пошук роботи. Особливо широко розповсюджений цей вид безробіття в аграрному секторі економіки.

Застійне безробіття охоплює ту частину працівників, що мають випадкові заробітки без постійної зайнятості. Це, як правило, декваліфіковані працівники. Особливо значною є частка таких безробітних у слаборозвинутих країнах. Безробіття, що є результатом запровадження в процесі економічного зростання працезберігаючих технологій, називається технологічним. Сезонне безробіття пов'язане із сезонним характером економічної діяльності в деяких галузях виробництва. До них насамперед належать сільське господарство, будівництво та туризм.

Щодо країн, які розвиваються, використовується термін відкритого безробіття. Він означає ситуацію, за якої особа визнає, що у неї немає роботи, та реєструється у відповідних органах зайнятості. Цей термін використовується, щоб відділити повністю безробітних від тих, хто може розглядатись як безробітний через низьку продуктивність.

Безробіття - складне соціально-політичне явище, що негативно впливає як на економіку, так і на соціальну сферу суспільства. Негативний вплив на економіку пов'язаний із тим, що при безробітті із діючих виключається частина такого фактора виробництва, як праця. Коли люди залишаються без роботи, це означає, що виробництво скорочується, а суспільство несе втрати через недобір продукції. Американський економіст А. Оукен виявив емпіричний зв'язок між циклічними змінами ВВП і безробіттям. Він полягає у тому, що підвищення рівня безробіття на 1% понад його природну норму приводить до того, що реальний обсяг ВВП зменшується на 2-2,5% порівняно з потенційно можливим. Ця залежність отримала назву закону Оукена.

Наслідки безробіття проявляються і в його впливі на інфляцію. Цей зв'язок уперше було виявлено англійським економістом Е. Філліпсом у 1958 р.; він одержав назву "крива Філліпса". Суть його полягає в тому, що підвищення цін супроводжується зменшенням рівня безробіття і навпаки. Цей висновок використовувався в економічній політиці для регулювання безробіття шляхом підвищення цін. Однак пізніше представники монетаризму довели, що цей зв'язок характерний лише для короткострокового періоду, а в довгостроковому зміна цін на рівень безробіття не впливає, і крива стає вертикальною.

Негативні наслідки безробіття проявляються і в соціальній сфері. Насамперед, його зростання приводить до зменшення доходів людей найманої праці, погіршення їх матеріального становища. Зростають і моральні втрати. Люди, що втратили роботу, нерідко втрачають і життєві інтереси, що проявляється у збільшенні психічних захворювань і випадків суїциду, поширенні алкоголізму і наркоманії. Дослідження вчених показують, що травма, спричинена втратою роботи, за рівнем стресу відповідає смерті близького друга. Загальним наслідком цих негативних явищ є зростання страху та втрата людської гідності. А масове безробіття може привести до соціальних катаклізмів, про що свідчить приклад Німеччини 1930-х років і Чилі - початку 1970-х років. І не випадково відомий американський економіст, лауреат Нобелівської премії Пол Самуельсон вважає безробіття головною соціальною бідою ринкової економіки.

Такий вплив безробіття на соціально-економічне життя суспільства зумовлює потребу заходів щодо його регулювання, або політику зайнятості. Вона включає систему заходів, які здійснюються державою щодо регулювання зайнятості і надання потерпілим від безробіття певної допомоги. Політика зайнятості охоплює заходи щодо збільшення кількості робочих місць, скорочення тривалості робочого дня і робочого тижня, обмеження пропозиції на ринку праці тощо. В Україні подібні заходи здійснює Державна служба зайнятості.

Друга група заходів стосується соціальної підтримки безробітних. Основним серед них є страхування по безробіттю. У більшості розвинутих країн формуються фонди страхування по безробіттю (в Україні це Державний фонд зайнятості населення). Кошти до цих фондів надходять за рахунок внесків підприємців, самих працівників та держави. З цих фондів і здійснюється допомога безробітним. Розміри її нараховуються за двома методами: як фіксовані виплати або як відсоток до заробітної плати, яку безробітний отримував на останньому місці роботи. В Україні згідно з чинним законодавством особам, зареєстрованим як безробітні в службі зайнятості, матеріальна підтримка надається у вигляді виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги в період професійного навчання, одноразової матеріальної допомоги членам сім'ї, що перебувають на утриманні безробітного, і деяких інших видів допомоги. Розмір допомоги по безробіттю коливається у межах 75-50% середньої заробітної плати, яку безробітний одержував на останньому місці роботи. В усіх випадках він не повинен бути меншим від мінімальної заробітної плати.

Соціальний захист регулюється в Україні Законом "Про державне соціальне страхування на випадок безробіття". Однак обмеженість фінансових ресурсів зумовлює не тільки малий розмір допомоги по безробіттю, а й не дає змоги забезпечити нею всіх, хто потрапив до категорії безробітних. Потреба у розв'язанні цієї проблеми загострюється тим, що в Україні переважна частина безробітних офіційно такими не зареєстровані. Так, у 2006 р. рівень офіційно зареєстрованого безробіття становив 3,7%, тоді як за розрахунками Міжнародної організації праці він становить 7,3%.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
 
Предметы
Агропромышленность
Банковское дело
БЖД
Бухучет и аудит
География
Документоведение
Естествознание
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Литература
Логика
Логистика
Маркетинг
Математика, химия, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Социология
Статистика
Страховое дело
Техника
Товароведение
Туризм
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Этика и эстетика
Прочее