Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Психология arrow "Я-концепція" особистості

"Я-концепція" особистості


Процес становлення "Я-концепції" особистості носить соціальний характер, оскільки "Я-концепція" переважно формується в результаті контактів із значущими іншими. Самопізнання реалізується в процесі ідентифікації із самим собою, протиставлення себе іншим та співвіднесення себе з ними, базуючись на знаннях про інші "Я". Однією з форм самопізнання, що сприяє особистісному зростанню і самовдосконаленню, є рефлексія, в результаті продуктивної дії якої складаються усвідомлені та осмислені уявлення про себе.

Відомо, що "Я-концепція" формується під дією різноманітних зовнішніх впливів на індивіда з моменту його народження. Основним чинником становлення "Я-концепції" є контакт із значущими іншими, що певним чином впливають на життя людини (батьки, вчителі, ровесники, друзі). Джерелом знань про себе є зворотний зв'язок. На основі знань про інші "Я" індивід виділяє, усвідомлює та розвиває власне "Я". Поступове усвідомлення свого "Я" відбувається на основі ідентифікації себе з самим собою, протиставлення себе іншим та співвіднесення себе з ними. Зокрема, при ідентифікації людина набуває чи засвоює нові цінності, норми, ідеали, моральні якості інших, тощо.

В процесі самопізнання виділяється два рівні. Саме на першому рівні самопізнання відбувається за допомогою різних форм співвіднесення себе з іншими людьми. Шляхом самосприйняття та самоспостереження (а пізніше і самоаналізу) утворення знань про себе відбувається в рамках "Я - інша людина". Іншими словами, суб'єкт пізнає себе та оцінює в процесі порівняння власної поведінки з поведінкою іншої людини, прислухаючись до чужої думки про себе. Г тоді з одиничних образів самого себе, що з'явилися в конкретних ситуаціях, складається певне уявлення про власне "Я", яке на цьому рівні ще не є довершеним, цілісним та глибоким, і змістом якого є, переважно, зовнішні прояви сутності. На другому рівні самопізнання уявлення про себе формуються в рамках "Я і Я" за допомогою складних процесів самоаналізу та самоосмислення. Людина оперує вже готовими знаннями про себе, отриманими в різних ситуаціях, в різний час. Зокрема індивід аналізує свою поведінку з урахуванням тієї мотивації, якою вона визначається. А самі мотиви співвідносяться з суспільними вимогами і власними вимогами до себе. Так поступово формується узагальнений "образ Я".

Основні труднощі в процесі самопізнання зумовлено тим, що об'єкт та суб'єкт пізнання співпадають. Такі труднощі можна подолати завдяки безпосередньому характеру самопізнання, а саме - людина пізнає і зовнішній світ, і самого себе безпосередньо за допомогою інших людей. Людина повинна ставитися до себе ніби з боку іншої людини, тому самопізнання залежить від здатності людини до внутрішнього діалогу та рефлексії.

Внутрішній діалог - це процес реалізації самоставлення особистості - "в діалозі людини з самою собою відбувається вироблення, корекція і підтримка ставлення до себе" [36, с. 55]. Можливою формою існування самоставлення є діалог з антиподом - "не-Я", в результаті якого переосмислюється власне "Я", цінності, шукаються шляхи до самозмінювання. Вже в процесі активізації внутрішнього діалогу, який найчастіше є наслідком здатності людини до рефлексії (зосередження на власному внутрішньому світові, спостереження за своїми вчинками), самопізнання поступово перетворюється в самовиховання, тобто свідоме формування та закріплення нових елементів поведінки.

Рефлексія виступає формою і, навіть, шляхом (засобом) до самопізнання, що забезпечує зростання і самовдосконалення особистості. Усвідомлення особистістю себе самої відбувається завдяки процесу відділення рефлексуючого "Я" від діючого

"Я" та пізнання рефлексуючим "Я" діючого. Результатом рефлексії виступають знання людини про процес свого пізнання.

Рефлексія - це усвідомлення індивідом того, як він в дійсності сприймається та оцінюється іншими людьми.

Так, усвідомлені, осмислені уявлення про себе виступають свідченням високого рівня розвитку самосвідомості, що передбачає наявність у індивіда рефлексії, постійного діалогу з самим собою, спостереження і самоаналізу власних почуттів, вчинків, дій. У результаті формується цілісна, невикривлена "Я-концепція", що узгоджується з реальним "Я" людини. Людина з низьким рівнем розвитку самосвідомості володіє ініціативним відчуттям і тих подій, що відбуваються з нею. При цьому в індивіда виникає почуття самозадоволення, або ж незначне невдоволення собою.

Важливим джерелом формування та оновлення "Я-концепції" виступають суперечності. Неузгодження між новим досвідом і "Я-концепцією" виступають чинником, що призводить до підключення спеціальних захисних механізмів. Деякі з механізмів "психологічного" захисту порушують первісну цілісність "Я-концепції", оскільки певні особливості поведінки не усвідомлюються, адже вони є травмуючими для особистості.

З моменту своєї появи "Я-концепція" виступає важливим чинником інтерпретації попереднього досвіду, може сприяти чи перешкоджати досягненню внутрішньої узгодженості особистості та її очікувань. Якщо новий досвід не суперечить існуючому "образу Я", то він легко приймається до складу "Я-концепції". У протилежному випадку індивід намагається нейтралізувати розходження між новим досвідом і "Я-концепцією", використовуючи спеціальні захисні механізми. Спроби захистити власну "Я-концепцію" є основним мотивом нормальної поведінки.

Неузгодження між "Я-концепцією" особистості та її реальною поведінкою породжують страждання. Якщо за допомогою зміни поведінки неможливо уникнути таких страждань, то "вмикається" внутрішній захист.

"Психологічний" захист є проявом поведінкової складової "Я-концепції" особистості, що полягає у знаходженні певної сукупності прийомів, переважно, неусвідомлених, з допомогою яких людина оберігає себе від психічних травм, неприємностей і переживань, намагаючись не порушити цілісність сформованого "образу Я".

До основних механізмів "психологічного" захисту належать такі: заперечення, раціоналізація, проекція, заміщення, регресія, ідентифікація, переміщення та ін. Однак, існує думка (Т. С. Яценко та А. Фройд), що вказані механізми захисту доцільніше відносити до форм захистів, оскільки їхній характер відображає єднання свідомого з несвідомим у кожного суб'єкта.

Завдання "психологічних" захистів полягає в тому, щоб: 1) зберегти незмінними й задовольнити інфантильні інтереси "Я"; 2) забезпечити захист "Я" в сучасних умовах життєдіяльності суб'єкта.

Існує ще два нових види захисту - базові та ситуативні (периферійні) захисти. Основою для базових захистів виступає, так звана, система "умовних цінностей" індивіда, що в поєднанні із ситуативними захистами пов'язують об'єктивну реальність із базовими захистами. Окрім вищезгаданих, виокремлюється ще один вид психологічного захисту, що має безпосереднє ставлення до "Я" особистості, а саме, заміна узагальнених, генералізованих на цілісний "образ Я" установок, їх локалізація в конкретному виді діяльності чи в часовому вимірі.

Однак не всі механізми "психологічного" захисту дозволяють зберегти первісну цілісність "Я-концепції". Так, деякі з них можуть призвести до викривлення "Я-концепції", оскільки певні особливості особистості чи її поведінки не усвідомлюються через те, що вони травмують особистість. Водночас завдяки "психологічному" захисту зберігається її позитивне самоставлення. "Психологічні бар'єри формуються та зміцнюються як система захисту від травмуючих факторів, що загрожують позитивній самооцінці людини" [53, с. 341].

На існування можливих суперечностей в існуючій "Я-концепції" можуть вказувати і прояви тривожності, що належать до її емоційно-оцінної складової. В свою чергу суперечності між певними компонентами "Я-концепції" виступають джерелом розвитку системи уявлень про себе.

Свідченням можливих суперечностей в існуючій "Я-концепції" є невідповідність між реальним "Я" і життєвим досвідом, та неузгодження між реальним "Я" і тим ідеальним образом, що сформувався в індивіда про самого себе, які породжують тривожність та порушення психічної адаптації. З іншого боку, різке неузгодження між реальним "Я" та ідеальним "Я", особливо, наявність фантастичних уявлень про себе, що не реалізуються, дезорганізують діяльність особистості та її самосвідомість, і в результаті можуть жорстоко її травмувати через очевидну розбіжність між дійсним та бажаним. самоідентифікація особистість я-концепція психологічний

Високий рівень тривожності свідчить про посягання на цілісність "образу Я" і виявляється у внутрішній напрузі та переживаннях індивіда. І хоча ставлення людини до будь-яких об'єктів може бути позитивним чи негативним, всі люди мають потребу саме в позитивному "образі Я", тоді ж як негативне ставлення до себе, неприйняття власного "Я", яким б не були його чинники, завжди переживаються болісно.

Механізми формування уявлень особистості про себе визначаються залежно від характеру пояснення індивідом якостей, що, на його думку, належать його "Я" та не належать, зокрема:

¦"Я-образ" формується за рахунок приписування бажаних якостей. При цьому індивід не може пояснити, чому вважає себе саме таким;

¦"Я-образ" формується за рахунок привласнення думки інших про себе, тобто той чи інший свій вибір індивід пояснює апелюючи до думки оточуючих;

¦"Я-образ" формується шляхом порівняння себе з ровесниками, зокрема, наявність чи відсутність певної якості учень доводить, співставляючи власні риси з рисами інших;

¦уявлення про власне "Я" формуються шляхом аналізу власних дій, вчинків, їх мотивів, оцінки особистості в цілому.

Параметри сформованості "Я-концепції" особистості

Рівень сформованості уявлень про власне "Я" встановлюється за такими параметрами: 1) когнітивна складність і диференційованість; 2) чіткість та ієрархізованість; 3) цілісність, послідовність, адекватність; 4) стійкість, стабільність (О.Т. Соколова).

Ступінь когнітивної складності та диференційованості визначається в залежності від кількості та рівня узагальненості понять, що використовуються індивідом для самохарактеристики; в залежності від здатності пояснити, чому він себе таким вважає; міри критичності самоаналізу, можливості усвідомлення як позитивних, так і негативних рис власного "Я"; вміння визначати ступінь виразності тієї чи іншої якості в "Я".

Виділяється три рівні сформованості когнітивної складності та диференційованості "Я-образу"; водночас між цими рівнями існують перехідні форми.

На першому рівні когнітивної складності та диференційованості "Я-образ" вважається когнітивно складним і диференційованим, якщо:

¦в самоописі мають місце усі компоненти та модальності (зовнішність, фізичні дані, морально-етичні, емоційні, інтелектуальні характеристики);

¦індивід усвідомлює не лише те, яким він є на даний момент, але і те, яким він хоче бути, яким його вважають інші люди;

¦для самоопису використовується велика кількість понять; індивід розуміє значення цих понять і може пояснити, чому він вважає себе саме таким;

¦в самоописі є як позитивні, так і негативні характеристики; "індивід усвідомлює, що окремі якості "Я" мають різний ступінь прояву і для визначення цього ступеня самостійно використовує прислівники типу: "дуже", "трохи" і т. ін.

На другому рівні "Я-образ" вважається когнітивно примітивним і недиференційованим, якщо:

¦не всі компоненти та модальності "Я-образу" усвідомлюються;

¦для самоопису використовується невелика кількість понять;

¦індивід не розуміє (чи розуміє неадекватно) значення таких понять і дає неадекватні пояснення щодо того, чому він себе таким вважає;

¦в самоописі наявні тільки позитивні характеристики;

¦не усвідомлюється і не вказується ступінь прояву таких характеристик.

Третій рівень характеризується тим, що когнітивну складність і диференційованість важко визначити, оскільки власне "Я" ще не стало для індивіда предметом усвідомлення.

Чіткість та ієрархізованість уявлень про себе визначаються в залежності від якостей "Я-реального" або "Я-ідеального", яким надається перевага.

Цілісність, послідовність, адекватність характеризуються такими проявами:

¦наявністю (відсутністю) суперечностей у реальному "Я", ідеальному "Я", між реальним "Я" та ідеальним "Я";

¦зв'язком між поведінкою індивіда та його уявленнями про себе;

¦зв'язком між "образом Я" індивіда та сприйманням його іншими людьми.

"Образ Я" вважається цілісним, послідовним та адекватним, якщо в реальному "Я", ідеальному "Я" і між реальним "Я" та ідеальним "Я" немає суперечностей; якщо уявлення індивіда про себе відповідають його поведінці, якщо розходження між реальним "Я" та ідеальним "Я" усвідомлюються і переживаються індивідом."Я-образ" вважається суперечливим, непослідовним і неадекватним, якщо в реальному "Я" та ідеальному "Я" містяться суперечності, якщо зміст реального "Я" суперечить змісту ідеального "Я", а також якщо уявлення індивіда про себе не відповідають його поведінці та знаходяться у протиріччі з думкою про нього з боку інших людей.

Стійкість, стабільність "образу Я" визначається наявністю (відсутністю) змін в уявленнях про себе протягом відносно тривалого проміжку часу. "Я-образ" оцінюється як стійкий та стабільний, якщо його зміст не змінюється впродовж певного проміжку часу. "Я-образ" є ситуативним і нестабільним, якщо його зміст зазнає значних змін.

Параметрами сформованості "образу Я" (за М. Розенбергом) є:

  • 1. Міра когнітивної складності та диференційованості "Я-образу", що вимірюється числом та характером зв'язку усвідомлених особистістю власних якостей: чим більше якостей індивід виділяє і відносить до власного "Я", чим складніші та узагальненіші ці якості, тим вищий рівень його самосвідомості. Міра когнітивної диференційованості "Я-образу" визначає передусім характер зв'язку між усвідомленими якостями. Низькому рівню диференційованості властива зчепленість якостей і їх оцінки, що робить "Я-образ" надміру упередженим, обумовлює легкість його дестабілізації та перекручення під впливом різноманітних мотиваційних і афективних чинників. Міра когнітивної диференційованості визначає залежність індивіда від прямих очікуваних оцінок: чи здатна його самооцінка відокремлюватися, емансипуватися від оцінок, що дають їй інші люди, якою мірою вона є тією "решіткою", системою еталонів, що визначає саморегуляцію поведінки.
  • 2. Міра чіткості, ієрархізованості "образу Я", його суб'єктивна значущість для індивіда. Цей параметр характеризує як рівень розвитку рефлексії, так і зміст "Я-образу" в залежності від суб'єктивної значущості тих чи інших якостей.
  • 3. Міра внутрішньої цілісності, послідовності "образу Я" як наслідок розходжень між реальними та ідеальними уявленнями індивіда про себе, суперечності й несумісності окремих його якостей.
  • 4. Міра стійкості та стабільності "образу Я" з часом.
  • 5. Міра самоприйняття, позитивне чи негативне ставлення людини до себе, установка "за" чи "проти" себе.
 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
 
Предметы
Агропромышленность
Банковское дело
БЖД
Бухучет и аудит
География
Документоведение
Естествознание
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Литература
Логика
Логистика
Маркетинг
Математика, химия, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Социология
Статистика
Страховое дело
Техника
Товароведение
Туризм
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Этика и эстетика
Прочее