Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Агропромышленность arrow Аналіз проблеми кислотної деградації ґрунтів

Хімічна меліорація як засіб профілактики втрати родючості ґрунту

Для постійного невпинного підвищення врожайності ґрунтів необхідно здійснити ряд меліоративних заходів.

Меліорація -- докорінне поліпшення природних умов ґрунтів з метою підвищення їхньої родючості.

Меліорація земель визначається як комплекс агротехнічних, гідротехнічних, культуртехнічних, хімічних, агро лісотехнічних та інших меліоративних заходів, що здійснюються з метою регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режиму ґрунтів, збереження і підвищення їх родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь.

Агротехнічні меліорації передбачають суттєве поліпшення агрономічних властивостей ґрунту шляхом оптимального обробітку із застосуванням спеціальних прийомів -- переривчастого боронування, щілинування, лункування та інших прийомів для затримання снігу та стічних вод [3].

Лісотехнічні меліорації здійснюються з метою поліпшення водного режиму та мікроклімату, захисту ґрунтів від ерозії шляхом заліснення схилів, балок і ярів, вододілів і рухомих пісків, розведення лісів загального агрономічного призначення.

Хімічна меліорація передбачає комплекс заходів, спрямованих на поліпшення фізичних та фізико-хімічних властивостей ґрунтів і здійснюється шляхом вапнування, гіпсування і фосфоритування.

Гідротехнічна меліорація здійснюється з метою поліпшення водного і повітряного режимів ґрунтів та захисту їх від шкідливої дії води (затоплення, підтоплення, ерозії тощо). Основними меліоративними заходами, що здійснюються при гідротехнічній меліорації, є зрошувальні, осушувальні, осушувально-зволожувальні, протиповеневі, протипаводкові, протисельові та протиерозійні. Цей вид меліорації капіталомісткий і передбачає створення спеціальних гідротехнічних споруд.

Культуртехнічна меліорація -- це заходи щодо проведення впорядкування поверхні землі та підготовки до використання її в сільськогосподарському виробництві. До таких заходів відносяться викорчовування дерев і чагарників, зрізування купин, вирівнювання поверхні, розчищення землі від каміння, меліоративна оранка, залуження тощо. Всі ці види меліорації потрібно застосовувати лише на основі науково обґрунтованих потреб, щоб не погіршити стан земель.

Найбільш значимими на сьогодні є агрозаходи, що здатні істотно покращити агроекологічний стан кислих ґрунтів та сприяти підвищенню їх родючості за умов високої економії ресурсів та екологічної надійності. Використовують такі види меліорацій для покращання агроекологічного стану: технологію локальної і “підтримувальної” хімічної меліорації, фітомеліорації, комплексного окультурювання тощо. У концептуальному ракурсі нові технології на відміну від існуючих, побудовані на гармонійному поєднанні всіх агрозаходів з відтворенням родючості ґрунтів, зокрема висвітлюються принципово нові положення щодо основного внесення добрив і меліорантів, які не передбачають кардинальної зміни кислотно-основної природи всього об'єму орного шару ґрунту.

Одним видом меліорації є вапнування. Вапнування - це засіб хімічної меліорації кислих ґрунтів, який здійснюють для підвищення їхньої родючості. Зниження шкідливої дії підвищеної кислотності на фізичні властивості, мікробіологічні процеси,гумусоутворення і на поживний режим ґрунту, біохімічні процеси в рослинах, на формування врожаю та його якість досягається внесенням у ґрунт вапна. При внесенні у ґрунт вапна карбонат кальцію (або магнію) під впливом СО2 ґрунтового розчину перетворюється поступово в гідрокарбонат кальцію (або магнію), який дисоціює на Йони Са2+ і НСО-3.Частково гідрокарбонат кальцію гідролізує з утворенням Са(ОН)2, який дисоціює на йони Са2+ і ОН-.

Катіони кальцію витісняють з ґрунтового вбирного комплексу (ГВК) іони водню й алюмінію, які переходять у ґрунтовий розчин і нейтралізуються:

Н+

[ГВК]+Са2++2НСО-3=[ГВК]Са2++2СО2+2Н2О;

Н+

Н+

[ГВК]+ Са2++2 ОН-=[ГВК]Са2++2Н2О;

Н+

Al3+ Са2

[ГВК]+3Са2++ОН-=[ГВК]Са2+2Al(OH)3.

Al3+ Са2+

При цьому нейтралізуються також органічні та мінеральні кислоти ґрунтового розчину. Вільні іони тривалентного феруму й алюмінію, які при гідролізі в ґрунті можуть вивільнити іони гідрогену, при вапнуванні утворюють гідроксиди.

При внесенні повної норми вапна нейтралізується нейтральна й обмінна кислотності, знижується гідролітична кислотність, підвищується вміст кальцію в ґрунтовому розчині і ступінь насичення ґрунту основами. Ефективність вапнування залежить від того, чи правильно визначено потребу в ньому і норму внесення вапна. Недостатнє або надмірне вапнування призводить до зменшення врожаю сільськогосподарських культур. При визначенні потреби у вапнуванні кислих ґрунтів враховують відношення культур до кислотності ґрунту, рН сольової витяжки, ступінь насичення основами, гранулометричний склад ґрунту.

В умовах інтенсивного землеробства при визначенні потреби у вапнуванні ґрунту слід враховувати також рівень хімізації господарства. Збільшення кількості внесення мінеральних добрив посилює вимивання кальцію з орного шару ґрунту і підвищує його кислотність. В Україні в районах Центрального Полісся на неудобрених ґрунтахз орного до підорного шарів вимивається 140-150 кг/га СаСО3, при внесенні 5,5-6 ц/га мінеральних добрив - 200-210 кг/га. Для нейтралізації підкислюючої дії на 100 кг азотних добрив додатково вносять 80-100 кг СаСО3 або на 1 кг азоту 2,5-3,5 кг вапна.Негативна дія азотних добрив підвищується при внесенні їх разом з калійними добривами. Внесення вапна в ґрунт не тільки знижує кислотність ґрунту, а й збагачує його кальцієм.

Для зниження кислотності ґрунту і зменшення площ кислих ґрунтів при вапнуванні треба вносити кальцію більше, ніж виноситься його з ґрунту. Потребу у вапнуванні ґрунтів залежно від величини рН сольової витяжки і ступення насичення основами показано в табл. 2.1.

Табл. 2.1

Потреба вапнування ґрунтів залежно від рН і ступення насичення їх основами

Ґрунти

мінеральні

торф'яні

рН (KCl)

V, %

потреба у вапнуванні

рН (KCl)

V, %

потреба у вапнуванні

<4,5

<50

Cильна

<3,5

<35

Cильна

4,5-5,0

50-70

Середня

3,6-4,2

35-55

Середня

5,1-5,5

70-80

Слабка

4,3-4,8

55-65

Слабка

>5,5

>80

Відсутня

>4,8

>65

Відсутня

При вапнуванні ґрунту в сівозмінні враховують те, як реагують на вапнування культури сівозміни, а також гранулометричний склад ґрунту. Одні культури (люцерна, конюшина, цукрові буряки, озима пшениця, ячмінь, кукурудза, горох, капуста, цибуля) для нормального росту і розвитку потребують близької до нейтральної і навіть слабко-лужної реакції ґрунтового розчину, інші (люпин, картопля, льон, чайний кущ, помідори) добре ростуть на слабко- і середньо кислих ґрунтах [2].

Норми вапна визначають за величиною гідролітичної кислотності, оскільки вона найбільш повно характеризує кислотність ґрунту.

Меліорація сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських культур і забезпечує стабільність виробництва [2].

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 

Предметы
Агропромышленность
Банковское дело
БЖД
Бухучет и аудит
География
Документоведение
Естествознание
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Литература
Логика
Логистика
Маркетинг
Математика, химия, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Социология
Статистика
Страховое дело
Техника
Товароведение
Туризм
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Этика и эстетика
Прочее