Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Журналистика arrow Дослідження українського інформаційного медійного контенту: психолого-соціальний вимір

Характеристика телепростору України

Історія українського телебачення розпочалась у 1951 році з відкриття телецентру у Києві. У 1965 році запрацював перший телеканал «УТ». Згідно з даними Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Україні нараховується 30 загальнонаціональних ефірних телевізійних каналів та 63 регіональні ефірні телевізійні канали [12].

Згідно з дослідженням Індустріального телевізійного комітету 42,6 млн. телеглядачів України мають телевізор. Ефірне телебачення є найпоширенішим. Ним користуються 54 % жителів, кабельним - 30 %, а супутниковим - 16 % [8]. Щодня дивляться телепередачі 66,5 % дорослого населення, учнів - 61,6 %, студентів - 40,9 % [13].

Академія Української Преси та Інституту соціології НАН України виділяють шість провідних українських телеканалів: «1+1», «Інтер», Новий канал, «Україна», СТБ, ICTV.

З 2013 року медіагрупа Inter Media Group належить компанії GDF Media limited, 80 % акцій якої належить українському бізнесмену Дмитру Фірташу, а 20 % - Сергію Льовочкіну. Загальне покриття «Інтера» - 99,7 %. Статуту компанії на сайті немає.

Телеканал «Україна» входить до складу ООО «Медіа Група Україна», акціонером якої є Ринат Ахметов.

Лише в одного комерційного каналу, а саме - «Нового каналу» присутній статут на сайті, але водночас немає інформації про власників

В зоні впевненого прийому сигналу СТБ знаходиться більше 98 % території України.

Український телевізійний канал ICTV позиціонує себе як Міжнародне комерційне телебачення, який має змогу дивитись 41 мільйон людей.

Згідно інформації з Інтернету СТБ, ICTV та Новий канал входять до умовного медіа-холдингу Віктора Пінчука.

«Перший Національний» - єдина державна національна телекомпанія України, що забезпечує покриття 97 % території держави; на сайті компанії є статут та планується здійснити перехід до нового типу мовлення - громадського телебачення.

Але чи є Україна господарем у власному інформаційному просторі? Секретар Національної спілки журналістів України, президент національної радіокомпанії України Віктор Набруско стверджує, що інформаційний простір не відповідає національно-державним українським інтересам, а часом і реально становить їм загрозу [14].

Причиною цього є занадто ліберальне законодавство України у сфері мас-медіа. Провідні рейтингові канали належать водночас іноземному капіталу і бізнесовим українським структурам та особам.

В державній власності є лише один канал - «Перший Національний», що становить 1 % від загальної кількості каналів. Західні країни мають близько 30-40 % державного та громадського мовлення, а українські телеканали транслюють переважно російський та іноземний інформаційний продукт. Тому можна сміливо заявити, що в українському ефірі йде інформаційна війна та створення негативного образу України. Законодавство України [15] установлює завдання та функції лише для державних телерадіоорганізацій, обминаючи комунальні, приватні та громадські телеорганізації.

Лише 3 вересня 2015 р. було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості власності засобів масової інформації, а також реалізації принципів державної політики в сфері телебачення і радіомовлення», в якому зобов'язують розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), про пов'язаних осіб та про структуру власності [16].

Але проведений нами моніторинг веб-сайтів каналів не дав результатів щодо інформації, яку зобов'язує висвітлювати вище зазначений закон.

Разом з тим Рада Європи зазначає, що кожна держава повинна чітко визначити роль, завдання й відповідальність медіа незалежно від того, яким воно є, - державним чи приватним [2].

Ця невизначеність у законодавстві України не дає можливості впливати на телеканали, які в свою чергу не виконують тих функцій та завдань, що покладає на них суспільство та окремий громадянин, не несуть відповідальності за той інформаційний продукт, який вони створюють, що породжує суспільні проблеми.

І все ж, Україна є повноцінним учасником світового телевізійного простору, хоча повністю ще не виробила власної політики у наданні телепродукту.

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
< Предыдущая   СОДЕРЖАНИЕ   Следующая >
 
Предметы
Агропромышленность
Банковское дело
БЖД
Бухучет и аудит
География
Документоведение
Естествознание
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Литература
Логика
Логистика
Маркетинг
Математика, химия, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Социология
Статистика
Страховое дело
Техника
Товароведение
Туризм
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Этика и эстетика
Прочее