Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Финансы arrow Податкова теорія 1960–1980 рр. як основа фіскального стимулювання розвитку підприємств

Податкова теорія 1960–1980 рр. як основа фіскального стимулювання розвитку підприємств


Податкова теорія 1960-1980 рр. як основа фіскального стимулювання розвитку підприємств

Тенденції щодо оподаткування від початку 1960-х рр. у загальному відзначалися акцентом на ролі місцевих бюджетів як перманентного механізму коригування дисбалансів на локальному ринку та створення сприятливого бізнес-середовища. У цей період відбувається зміщення акцентів на прогнозованість ефективності управлінських рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення рівня податкового навантаження та розподілу коштів місцевих бюджетів.

У сфері оподаткування протягом 1960-1980-х рр. домінуючими були три основні моделі:

  • 1) модель Тібу, яка розглядає ресурсне забезпечення місцевих бюджетів у контексті довгострокової рівноважної моделі і передбачає мобільність вибору громадян та суб'єктів господарювання серед численних юрисдикцій (територіальних громад) в залежності від особливостей місцевої податкової політики, якості та доступності публічних послуг [4];
  • 2) модель суспільного вибору Левіатана, де право формування податкових та бюджетних варіантів ресурсної бази місцевих бюджетів надає значну економічну і політичну владу;
  • 3) модель загальної податкової рівноваги на місцевому рівні Харбергера особливо в частині її застосування до оподаткування нерухомості [3, c. 749].

Ці теоретичні моделі становлять ембріональну основу дослідження інструментів фіскального регулювання, у тому числі в частині конкуренції органів місцевого самоврядування за обмежений бюджетний ресурс і наявності зовнішніх чинників, які впливають на податкову рівновагу.

Загалом від початку 1960 рр. теоретичні розробки, як правило, орієнтовані на споживачів публічних послуг і, відповідно, платників податків - членів територіальної громади та схильні розглядати їх економічний вибір між юрисдикціями шляхом моделювання поведінки медіанного виборця аналогічно до поведінки споживача в приватному секторі [4]. Вважається, що в основі рішення медіанного виборця щодо юрисдикцій лежить «ефект заміщення» - співвідношення вартості публічних послуг, які пропонують органи місцевого самоврядування, субсидій до отриманого громадянином доходу. Такий підхід передбачає конкуренцію між юрисдикціями за платників податків і спрямований на трансформацію системи категоріальних та пайових субсидій з державного бюджету шляхом зниження залежності від них місцевих бюджетів. В основу моделей, орієнтованих на послаблення економічного інтервенціонізму покладено два припущення:

  • 1) органи місцевого самоврядування володіють повним спектром інформації про зовнішні чинники впливу на процеси формування ресурсної бази місцевих бюджетів, а також про потужності місцевого виробництва, їх інноваційного розвитку та попиту на продуковані товари та послуги;
  • 2) вибір управлінського рішення органів місцевого самоврядування регулюється еластичністю попиту за ціною публічних товарів і послуг, що становить собою відсоткову зміну величини попиту на товар (послугу), зумовлену одновідсотковою зміною його ціни, за незмінності всіх інших факторів, що впливають на обсяг попиту.

Відповідно до моделі Тібу в довгостроковій перспективі мобільність резидентів територіальних громад може генерувати позитивний результат на локальному ринку, а отже і наповнюваності місцевих бюджетів. На думку економіста, структура споживання суспільних благ на місцевому рівні, а не державний розподіл публічних фінансових ресурсів має суттєвий вплив на розвиток бізнес-середовища та на обсяги дохідної частини місцевих бюджетів [4, c. 416-420].

Вагому теоретичну значимість у 1980-х рр. має маркер управлінського рішення Левіатана, який полягає у перевищенні темпів зростання обсягів місцевого бюджету над темпами зростання доходів громадян та суб'єктів господарювання. У цьому випадку органи місцевого самоврядування отримують різні форми впливу на ресурсне забезпечення місцевих бюджетів: контроль за вхідними потоками фінансових ресурсів місцевих бюджетів [1, с. 2]; прямий контроль над бюджетом та інформацією, яка представляється громадянам; врахування думки останніх щодо рішень у сфері бюджету та оподаткування шляхом включення цих питань в порядок денний на референдумах; регулювання місцевого ринку через зміну ставок оподаткування [2, c. 809].

Аналіз теоретичних підходів до управління місцевими бюджетами 1960-1980 рр. дозволив виокремити два базових підходи, які можуть бути покладені в основу інструментів фіскального стимулювання підприємств:

  • 1) диференціація ставок податків для підвищення ефективності розподілу фінансових ресурсів, у тому числі в частині підтримки суб'єктів господарювання, що розвиваються (за Левіатаном);
  • 2) орієнтація на споживача як платника податків, який на основі місцевої податкової політики та якості публічних послуг формує свій вибір між юрисдикціями (за Тібу).

Ці підходи задають тенденції процесів децентралізації влади і визначають можливості органів місцевого самоврядування щодо фіскального стимулювання розвитку місцевого підприємництва, у тому числі інноваційного.

оподаткування місцевий бюджет дисбаланс

Список використаних джерел

  • 1. Buchanan J. M. An economic Theory of Clubs / J. Buchanan // Economica. - 1965. - Vol. 32. - P. 1-14.
  • 2. Courant P. N. On the Welfare Effects of Tax Limitation / P. Courant, D. Rubinfeld // Journal of Public Economics. - 1981. - Vol. 16. - P. 289-316.
  • 3. Hamilton B. W. Capitalization of Interjurasdictional Differences in Local Tax Prices / B. Hamilton // American Economic Review. - 1976. - Vol. 66. - P. 743-753.
  • 4. Oates W. E. Fiscal Federalism / W. E. Oates. - NY : Harcourt, Brace, Javanovich, 1972. - 256 р.
  • 5. Tiebout C. A. Pure Theory of Local Expenditure / C. Tiebout // Journal of Political Economy. - 1956. - Vol. 64. - P. 416-424.

Размещено на Аllbеst.ru

 
Если Вы заметили ошибку в тексте выделите слово и нажмите Shift + Enter
 
Предметы
Агропромышленность
Банковское дело
БЖД
Бухучет и аудит
География
Документоведение
Естествознание
Журналистика
Информатика
История
Культурология
Литература
Логика
Логистика
Маркетинг
Математика, химия, физика
Медицина
Менеджмент
Недвижимость
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религиоведение
Социология
Статистика
Страховое дело
Техника
Товароведение
Туризм
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Этика и эстетика
Прочее